Більше нікому

Гостросоціальний психологічний трилер від дуету авторів зі Львова Анастасії Нікуліної та Олега Нікуліна «Більше нікому» однозначно переверне уявлення будь-кого про сучасну українську літературу.

Динамічний, але заплутаний сюжет, який тримає у напрузі до останньої сторінки. Персонажі, в яких тяжко знайти хоч щось позитивне. Порушення актуальних соціальних та психологічних проблем, а також проблеми мистецтва в житті людини. Про все це можна сказати, прочитавши цей твір.

Перегорнувши останню сторінку, історія не відпускає тебе ще довго і змушує задуматись над тим, наскільки ми залежні від суспільної думки. Вона змушує нас вдосконалюватись, прагнути кращого, але так само і руйнує нашу особистість, змушуючи підлаштовуватись під суспільство, в якому ми живемо. Щось подібне сталося і з головним героєм роману «Більше нікому» Руслана Шовкового.
Руслан — продавець пігулок для схуднення. В минулому він був успішним і відомим художником, зараз тихий і скромний офісний працівник, якому тяжко знаходити контакт з іншими людьми. Хіба можна подумати, що така людина може комусь нашкодити? Попри це, його підозрюють у вбивстві жінки. Він нічого не може сказати на своє виправдання, адже його турбують провали в пам’яті. Яким було його минуле життя? Він не пам’ятає. Його дивує те, звідки з’являються малюнки на його робочих паперах, адже він сам не знає про те, що був художником. Йому здається, що він божеволіє. Чи дійсно він скоїв те, у чому його звинувачують?

Чому варто прочитати роман «Більше нікому»? Тому що він актуальний і спочатку навіть можна не запідозрити наскільки.
Ми живемо в епоху соціальних мереж. Цілодобово знаходимось онлайн і розповідаємо про події з власного життя або стежимо за кимось іншим. Викладаємо відео в Тік-ток, пишемо пости під красивими фото, слухаємо подкасти, дивимось Youtube. Для чого ми це робимо? Чому ми так радіємо кількості вподобайок під своїми публікаціями? Бо прагнемо визнання, популярності, щоб нас чули і бачили. І головне в цій ситуації — не загубити себе, залишатись собою і не вдавати з себе когось іншого, бо це може мати негативні наслідки. Варто вміти прислухатись не лише до суспільства, але й до себе. Бо людина часто перестає чути власний голос серед голосів інших.

Цікавою особливістю роману є також відсутність позитивного героя. Жоден персонаж не викликає до себе симпатії. Якщо на початку здається, що має бути якась гармонія між персонажами, що є щось позитивне та негативне в кожному, то потім це враження поступово стирається, коли читаєш про вчинки цих персонажів.
В романі автори намагаються розкрити і психологічні проблеми. Що перш за все формує людину як особистість і коли це відбувається? Все бере свій початок з дитинства і чи не найбільший вплив на формування психіки мають батьки та найближче оточення. Це і стало причиною психічних порушень головного героя. Таким чином автори намагаються привернути увагу і до соціально-психологічних проблем, які, на жаль, не є рідкістю в сучасному світі.

Порушується також проблема мистецтва в житті людини. Яким стало сучасне мистецтво? Лише оголені тіла та секс. Лише через ліжко можна стати відомим та популярним. Мистецтво більше немає ніякої цінності. Люди купують картини за шалені гроші на аукціонах, але не вміють насолоджуватись ними, роблять це лиш для виду, щоб показати свій статус в суспільстві, хоча про мистецтво не знають абсолютно нічого.

Так само розкривається і роль митця. Якщо ти публічна і відома людина, то суспільство має на тебе дуже великий вплив. Але з часом це знищує твою індивідуальність, а це найгірше, що може бути для художника. Коли знаєш, чого від тебе очікують і маєш під це підлаштовуватись. Та Руслан все ж вирішує піти проти суспільства, намагається знайти і згадати себе. Невідомо лише, чи зможе він?