Чорний ворон. Залишенець

«Чорний ворон. Залишенець» Василя Шкляра — історичний роман про повстанців Холодного Яру на початку 1920-х років. Після поразки регулярної армії Української Народної Республіки Іван Чорновус на прізвисько Чорний Ворон продовжує збройний спротив більшовицькій владі. Шкляр простежує, як отаман і його побратими діють, коли відкриту боротьбу заступають підпілля, переслідування й ризик для людей, які підтримують загін. Це видання КСД у кінообкладинці, пов’язаній з екранізацією Тараса Ткаченка.

Іван Чорновус і повстанці Холодного Яру

Роман відкривається таємним похованням отамана Веремія в Гунському лісі. Повстанці привозять труну вночі й кваплять священника, щоб їх не застав ранок. Через цю сцену Шкляр показує, якою стала ціна найпростішого обов’язку перед загиблим. Потрібні люди, здатні домовитися, доставити тіло й зберегти мовчання. У таких обставинах далі діятиме і загін Чорного Ворона, для якого зв’язок із навколишніми селами важить не менше за знання місцевості.

У центрі оповіді — рішення тих, хто лишився воювати після втрати звичної військової опори. Чорновус має рахуватися з тим, як його дії позначаться на побратимах і на людях, що можуть дати їм прихисток. Важлива для героя і Тіна. Її присутність показує, що вибір залишитися в боротьбі зачіпає можливість жити поруч із близькою людиною. Любовна лінія надає цьому вибору особистих наслідків, які видно навіть у проміжках між сутичками.

Архівні документи й кінообкладинка «Чорного ворона»

Шкляр спирався на історичні матеріали, зокрема документи радянських органів, і вводить у роман їхню мову. Поруч із голосами повстанців читач бачить, як людей і події описує влада, що намагається придушити спротив. Це два різні погляди на ту саму місцевість. В одному важливі стосунки між людьми, маршрути й місця сховку, в іншому — категорії, за якими влада розпізнає противників. Наприклад, у таємному приписі йдеться про використання людей, які пристали на амністію, для виявлення підпілля. Така вставка змінює значення самої пропозиції скласти зброю, з якою стикаються персонажі. Сусідство цих голосів дає прочитати архівні формулювання в контексті людських історій.

Кінообкладинка відсилає до фільму «Чорний ворон», що вийшов 2019 року за мотивами роману. У книжці більше місця для внутрішнього голосу героя, переходів між подіями та документальних вставок. Вона підійде читачам історичної прози про Українську революцію й наступні роки, які хочуть побачити спротив через життя окремого загону. Інші романи Василя Шкляра розгортають історії в інших місцях і періодах, а ця книжка має власний сюжет.