Відгуки і рецензії читачів
16.09.2024
Перше, що звертає увагу в цій книжці, це неякісний переклад. Нагромадження іменників, наприклад, "двобічність леза меча сорому". Брак мовного чуття. Неправильно вжиті слова (призводити і приводити). Перекладені цитати з інших творів, які наводить авторка, звучать кострубато і лише збивають з пантелику читача. Якщо знаєте англійську, читайте краще в оригіналі.
16.07.2024
Авторка книги - психотерапевтка, яка спеціалізується у роботі з залежностями. Вони приводить багато прикладів боротьби з залежностями її пацієнтів.
У авторки і самої була залежність. У неї виникла "нездорова прихильність до любовних романів". Вона починала з Сутінків, читала вампірські фентезі, потім інші фентезі книги, потім перейшла на шаблонні еротичні романи, читала замість сну і їжі, і замість того щоб приділяти увагу чоловіку і дітям.
Можно уявити, що є терези - на одному з боків задоволення, а на іншому - біль. Коли ми відчуваємо задоволення, виробляється дофамін і “шальки терезів” схиляються у бік задоволення. Але ці терези хочуть залишатися у рівновазі. Тому якщо ми будемо занадто довго і часто прагнути отримувати приємні відчуття, нам треба буде все більше і більше наркотику, щоб отримати той самий ефект. Від занадто частого стимулювання центрів задоволення вони виснажується, і потім складно отримувати будь-яке задоволення.
Але в той же час, ми можемо відчувати задоволення як фізіологічну реакцію на біль. Це також можна використовувати, наприклад, практикувати холодний душ, заняття спортом, або екстремальні види спорту (але це в якійсь мірі також може викликати залежність).
Ще цікаві ідеї з книги:
- Якщо наркотик легко доступний, то легше потрапити в залежність від нього. Зараз в Америці багато виписують опіоїди які викликають залежність (і тут мені згадується історія життя Метью Перрі). До речі, сухий закон зменшив споживання алкоголю і людей з залежністю (але сприяв створенню чорного ринку під наглядом кримінальним банд).
- Наш мозок не пристосований до світу, в якому вдосталь ресурсів.
- Цікава думка, що дофамін відіграє важливішу роль у мотивації до отримання винагороди, ніж у задоволенні від самої винагороди.
- Із плюсів: навчання і нове заохочувальне середовище приводить до вироблення дофаміну.
- Можно практикувати самостримування від залежностей, наприклад класти телефон в іншій кімнаті, чи не купляти солодке додому.
- Сила волі - це м'яз, який може втомлюватись
- Також був цікавий факт про те, що бігові колеса у гризунів такоже викликали залежність.
У авторки і самої була залежність. У неї виникла "нездорова прихильність до любовних романів". Вона починала з Сутінків, читала вампірські фентезі, потім інші фентезі книги, потім перейшла на шаблонні еротичні романи, читала замість сну і їжі, і замість того щоб приділяти увагу чоловіку і дітям.
Можно уявити, що є терези - на одному з боків задоволення, а на іншому - біль. Коли ми відчуваємо задоволення, виробляється дофамін і “шальки терезів” схиляються у бік задоволення. Але ці терези хочуть залишатися у рівновазі. Тому якщо ми будемо занадто довго і часто прагнути отримувати приємні відчуття, нам треба буде все більше і більше наркотику, щоб отримати той самий ефект. Від занадто частого стимулювання центрів задоволення вони виснажується, і потім складно отримувати будь-яке задоволення.
Але в той же час, ми можемо відчувати задоволення як фізіологічну реакцію на біль. Це також можна використовувати, наприклад, практикувати холодний душ, заняття спортом, або екстремальні види спорту (але це в якійсь мірі також може викликати залежність).
Ще цікаві ідеї з книги:
- Якщо наркотик легко доступний, то легше потрапити в залежність від нього. Зараз в Америці багато виписують опіоїди які викликають залежність (і тут мені згадується історія життя Метью Перрі). До речі, сухий закон зменшив споживання алкоголю і людей з залежністю (але сприяв створенню чорного ринку під наглядом кримінальним банд).
- Наш мозок не пристосований до світу, в якому вдосталь ресурсів.
- Цікава думка, що дофамін відіграє важливішу роль у мотивації до отримання винагороди, ніж у задоволенні від самої винагороди.
- Із плюсів: навчання і нове заохочувальне середовище приводить до вироблення дофаміну.
- Можно практикувати самостримування від залежностей, наприклад класти телефон в іншій кімнаті, чи не купляти солодке додому.
- Сила волі - це м'яз, який може втомлюватись
- Також був цікавий факт про те, що бігові колеса у гризунів такоже викликали залежність.
20.06.2024
Анна Лембке створила книгу, що розповідає в доступній формі про задоволення, біль та залежність. Як отримувати задоволення від життя так, щоб це не переросло в залежність; як позбавитися залежності, якщо вже її маєте (спойлер — універсального рецепту немає, все дуже індивідуально).
Власне, авторка розпочала з власної історії і її залежність не могла не привернути увагу такої книголюбки, як я) Анна полюбляла легкі, хтиві книжечки про кохання. І через якийсь час це переросло в справжню залежність, коли перестаєш звертати увагу на якість книг (най вас таке омине!). Про свій спосіб вирішення проблеми вона також розповість)
Книга містить історії багатьох людей з дуже різними залежностями (були історії, що мене дійсно здивували), а також методи їх подолання.
Декому потрібні були постійні консультації, комусь - ліки, операції, зібрання анонімних алкоголіків і таке інше
Це було цікаво й пізнавально, змусило звернути увагу на багато речей.
Тож рекомендую всім, хто цікавиться психологією та має залежності.
Власне, авторка розпочала з власної історії і її залежність не могла не привернути увагу такої книголюбки, як я) Анна полюбляла легкі, хтиві книжечки про кохання. І через якийсь час це переросло в справжню залежність, коли перестаєш звертати увагу на якість книг (най вас таке омине!). Про свій спосіб вирішення проблеми вона також розповість)
Книга містить історії багатьох людей з дуже різними залежностями (були історії, що мене дійсно здивували), а також методи їх подолання.
Декому потрібні були постійні консультації, комусь - ліки, операції, зібрання анонімних алкоголіків і таке інше
Це було цікаво й пізнавально, змусило звернути увагу на багато речей.
Тож рекомендую всім, хто цікавиться психологією та має залежності.
07.05.2024
Можливо книга вас і не вразить, проте завдяки їй ви підсвітите те, на що закривали очі. І можливо, приверне увагу, чого робити не варто, або ж навпаки що робити, аби позбутись залежності, навʼязливого заняття, від якого вам користі немає.
У книзі буде досить історій з професійної діяльності авторки (пікантні, часом огидні або ж жахаючі) про залежності, які перетворювали життя на поклоніння речам/діям, що витісняли усе інше - роботу, друзів, сімʼю.
Авторка покаже проблему з різних сторін (на власному прикладі, розкриє з біологічного боку залежність, проаналізує інші ситуації та методи вирішення).
може перерости у щось більше. Книга - не буде чарівною пігулкою, але ознайомитись варто.
У книзі буде досить історій з професійної діяльності авторки (пікантні, часом огидні або ж жахаючі) про залежності, які перетворювали життя на поклоніння речам/діям, що витісняли усе інше - роботу, друзів, сімʼю.
Авторка покаже проблему з різних сторін (на власному прикладі, розкриє з біологічного боку залежність, проаналізує інші ситуації та методи вирішення).
може перерости у щось більше. Книга - не буде чарівною пігулкою, але ознайомитись варто.
11.03.2024
Чи часто ви підловлюєте себе на тому, що ви від чогось залежні? От після прочитання книги я зрозуміла, що залежна від багатьох речей. Наприклад від купування та читання книг, я шукаю для себе історії від яких не можу відірватись, від яких отримаю саме той нищівний дофаміновий заряд.
Автор описує на прикладах своїх пацієнтів їхні залежності. І розповідає які незручності вони для них приносять. Це може бути залежність від препаратів, від тих самих книг, від страху зазнати невдачі, від тривожності, що витікає в неконтрольоване вживання травки і багато яких інших залежностей.
Коли ми намагаємось позбутись своїх залежностей нас дуже часто охоплює жах і не розуміння того як ми зможемо без цього жити. Автор показує варіанти того, як можна завдяки змінам у повсякденному житті навчитись перестати залежати від речей, що по суті просто дають нам вибух дофаміну.
Звичайно, не від кожної залежності потрібно відмовлятись. Але якщо вони заважають вам нормально себе почувати і завдають незручності, то потрібно задуматись і робити щось для того, щоб позбутися їх.
Автор описує на прикладах своїх пацієнтів їхні залежності. І розповідає які незручності вони для них приносять. Це може бути залежність від препаратів, від тих самих книг, від страху зазнати невдачі, від тривожності, що витікає в неконтрольоване вживання травки і багато яких інших залежностей.
Коли ми намагаємось позбутись своїх залежностей нас дуже часто охоплює жах і не розуміння того як ми зможемо без цього жити. Автор показує варіанти того, як можна завдяки змінам у повсякденному житті навчитись перестати залежати від речей, що по суті просто дають нам вибух дофаміну.
Звичайно, не від кожної залежності потрібно відмовлятись. Але якщо вони заважають вам нормально себе почувати і завдають незручності, то потрібно задуматись і робити щось для того, щоб позбутися їх.
09.02.2024
Як на мене, ця книга буде корисною для людей, які зовсім не знайомі з проблемою залежностей і яким потрібен короткий, науково-обґрунтований вступ до теми.
Але ця книга може бути нецікавою для професіоналів, які працюють у цій галузі, або для людей, які страждають від більш серйозних залежностей.
В книзі авторка об'єднує зв'язок всіх сучасних задоволень із рівнем дофаміну в організмі. Саме дофамін, гормон, що виробляється у передчутті задоволення, — те, чого сьогодні надміру у сучасних людей. Давня гормональна система, що століттями підбурювала наших предків до виживання, сьогодні не працює без потреби такого підбурювання. Щоб здобути їжу, нам не потрібно бігати за мамонтами. У нас багато вільного часу, який ми проводимо в соцмережах. Прогортуючи стрічку, від однієї короткої новини до наступної, ми споживаємо дофамін. Короткі, примітивні тексти та відео, що не потребують глибоких роздумів, щоразу провокують викид гормону. Само собою, це і є споживання дофаміну. В результаті ми потрапляємо в дофамінову пастку. Лімбке пише, що колишній світ дефіциту, сьогодні перетворився на світ достатку та перенасиченості. У ньому повно їжі, шопінгу, сексу, всіляких наркотичних засобів, є YouTube, Instagram, TikTok та інші віртуальні радощі, яких стає дедалі більше. Це веде до залежностей та інших психічних проблем. Авторка показує, чому так відбувається і пропонує шлях до зміни ситуації, наводячи багато прикладів з життя.
Але ця книга може бути нецікавою для професіоналів, які працюють у цій галузі, або для людей, які страждають від більш серйозних залежностей.
В книзі авторка об'єднує зв'язок всіх сучасних задоволень із рівнем дофаміну в організмі. Саме дофамін, гормон, що виробляється у передчутті задоволення, — те, чого сьогодні надміру у сучасних людей. Давня гормональна система, що століттями підбурювала наших предків до виживання, сьогодні не працює без потреби такого підбурювання. Щоб здобути їжу, нам не потрібно бігати за мамонтами. У нас багато вільного часу, який ми проводимо в соцмережах. Прогортуючи стрічку, від однієї короткої новини до наступної, ми споживаємо дофамін. Короткі, примітивні тексти та відео, що не потребують глибоких роздумів, щоразу провокують викид гормону. Само собою, це і є споживання дофаміну. В результаті ми потрапляємо в дофамінову пастку. Лімбке пише, що колишній світ дефіциту, сьогодні перетворився на світ достатку та перенасиченості. У ньому повно їжі, шопінгу, сексу, всіляких наркотичних засобів, є YouTube, Instagram, TikTok та інші віртуальні радощі, яких стає дедалі більше. Це веде до залежностей та інших психічних проблем. Авторка показує, чому так відбувається і пропонує шлях до зміни ситуації, наводячи багато прикладів з життя.
31.01.2024
Я довго полювала на цю книжку через свою залежність від шоколаду. Хотілося розібратися чому інколи так сильно його хочеться, від чого виникає така залежність та що в цьому поганого, якщо вагу я не набираю, та й до діабету далеко.
На усі свої запитання я отримала відповіді в цій невеликій книжці усього на 182 сторінки. Книга написана простою мовою й усі наукові речі пояснені з прикладами.
Залежності мають схожу природу, тож немає різниці – тягнете ви до рота шоколадку чи цигарку, заспокоюєтеся шматком торта чи переглядом порно. Все у нашій голові й саме там пролягає межа між «задоволенням» і «залежністю від задоволення».
Чому так складно відмовляти собі у задоволенні? Бо сила волі не є невичерпним ресурсом людини. Ми використовуємо її, щоб сидіти перед ноутбуком і працювати, а не дивитися серіали; щоб застелити ліжко і погуляти із собакою. І ще багато інших «треба», які ми виконуємо впродовж дня. Тож коли діло доходить до чогось не такого важливого як робота, за яку вам платять гроші, сила волі закінчується. І тут в бій вступає або голова, якщо ви прочитали книжку і знаєте чому не варто зараз їсти той шматок шоколадки, або відпрацьована до автоматизму звичка. Бо це звичніше, ніж переконувати себе.
«Чому в епоху небаченого багатства, свободи, розвитку технологій і досягнень медицини ми здаємося нещасливішими й відчуваємо більше болю, ніж будь-коли? … ми докладаємо занадто багато зусиль, аби уникати нещастя».
Це запитання, яке доволі часто крутиться в моїй голові. Книжка «Дофамінове покоління» частково дає на нього відповідь.
На усі свої запитання я отримала відповіді в цій невеликій книжці усього на 182 сторінки. Книга написана простою мовою й усі наукові речі пояснені з прикладами.
Залежності мають схожу природу, тож немає різниці – тягнете ви до рота шоколадку чи цигарку, заспокоюєтеся шматком торта чи переглядом порно. Все у нашій голові й саме там пролягає межа між «задоволенням» і «залежністю від задоволення».
Чому так складно відмовляти собі у задоволенні? Бо сила волі не є невичерпним ресурсом людини. Ми використовуємо її, щоб сидіти перед ноутбуком і працювати, а не дивитися серіали; щоб застелити ліжко і погуляти із собакою. І ще багато інших «треба», які ми виконуємо впродовж дня. Тож коли діло доходить до чогось не такого важливого як робота, за яку вам платять гроші, сила волі закінчується. І тут в бій вступає або голова, якщо ви прочитали книжку і знаєте чому не варто зараз їсти той шматок шоколадки, або відпрацьована до автоматизму звичка. Бо це звичніше, ніж переконувати себе.
«Чому в епоху небаченого багатства, свободи, розвитку технологій і досягнень медицини ми здаємося нещасливішими й відчуваємо більше болю, ніж будь-коли? … ми докладаємо занадто багато зусиль, аби уникати нещастя».
Це запитання, яке доволі часто крутиться в моїй голові. Книжка «Дофамінове покоління» частково дає на нього відповідь.
27.12.2023
Нонфік гідний ваших полиць!
”Ризик компульсивного надспоживання означає смерть і загбель не лише нас самих, а й нашої планети. Ми пожираємо самі себе.”
Авторка дуже доступно розповідає про фізіологію й психологію залежностей, підкріплюючи наведену інформацію й свої тези реальними історіями пацієнтів та низкою нейробіологічних й соціологічних досліджень.
Не знаю, чи схаменеться людство у своїй шаленій втечі від болю, але ті, хто прочитають цю книгу точно матимуть шанс подивитися йому в очі й прийняти, як невідʼємну частину життя. Біль і задовлення — це дві шальки одних терезів і нам конче потрібен баланс між ними.
Книга підштовхнула мене до чесності із собою: над деякими бажаннями вже немає контролю, баланс порушено й я несвідомо несуся назустріч швидким задоволенням. Наприклад, читання книг замість виконання пріоритетних задач чи годинний скролінг пінтресту й залипання на картинки з чужих життів. Бо жити в голові легше, ніж в реальному житті.
Запропонована авторкою модель боротьби із компульсивним надспоживанням проста і ефективна. У випадку із надмірним поглинаням книг я знайшла для себе таке рішення — не переходити до наступної, поки не напишу відгук на прочитану. Такий собі спосіб самостримування через розвиток)
Стільки роздумів про майбутнє людства у мене було, хіба що після прочитання “Sapiens” Харарі.
9/10
”Ризик компульсивного надспоживання означає смерть і загбель не лише нас самих, а й нашої планети. Ми пожираємо самі себе.”
Авторка дуже доступно розповідає про фізіологію й психологію залежностей, підкріплюючи наведену інформацію й свої тези реальними історіями пацієнтів та низкою нейробіологічних й соціологічних досліджень.
Не знаю, чи схаменеться людство у своїй шаленій втечі від болю, але ті, хто прочитають цю книгу точно матимуть шанс подивитися йому в очі й прийняти, як невідʼємну частину життя. Біль і задовлення — це дві шальки одних терезів і нам конче потрібен баланс між ними.
Книга підштовхнула мене до чесності із собою: над деякими бажаннями вже немає контролю, баланс порушено й я несвідомо несуся назустріч швидким задоволенням. Наприклад, читання книг замість виконання пріоритетних задач чи годинний скролінг пінтресту й залипання на картинки з чужих життів. Бо жити в голові легше, ніж в реальному житті.
Запропонована авторкою модель боротьби із компульсивним надспоживанням проста і ефективна. У випадку із надмірним поглинаням книг я знайшла для себе таке рішення — не переходити до наступної, поки не напишу відгук на прочитану. Такий собі спосіб самостримування через розвиток)
Стільки роздумів про майбутнє людства у мене було, хіба що після прочитання “Sapiens” Харарі.
9/10
26.10.2023
Цікавезна книжка. Дуже простими словами, іноді навіть з картинками авторка пояснює причини та наслідки дофамінової залежності.
Взагалі дуже цікаво дізнатись про задоволення і біль на різних шалках терезів. Про те як вони пов'язані. Як біль може приносити задоволення і т.д.
Оскільки авторка практикуючий психотерапевт, що працює з залежностями, то дуже корисно було читати коли вона все пояснювала на основі історій своїх пацієнтів і своєї залежності також.
Хто щє не читав, але планував, то раджу прочитати.
Взагалі дуже цікаво дізнатись про задоволення і біль на різних шалках терезів. Про те як вони пов'язані. Як біль може приносити задоволення і т.д.
Оскільки авторка практикуючий психотерапевт, що працює з залежностями, то дуже корисно було читати коли вона все пояснювала на основі історій своїх пацієнтів і своєї залежності також.
Хто щє не читав, але планував, то раджу прочитати.
23.10.2023
Це книга про залежність, яка іноді доводить до абсурду. Про біль, який виникає через компульсивне надспоживання: соціальних мереж, цигарок, алкоголю, опіоїдів, сексу тощо. Про суспільство, яке через велику кількість можливостей страждає від тривоги та депресії. Про наркотики, які ми споживаємо, щоб адекватно сприймати реальність і себе.
Авторка книги прикладами із життя своїх пацієнтів показує, що біль – це частина людини. Емоція, яку ми так всі уникаємо, важлива для щасливого функціонування: психологічно та фізично.
У світі, схибленому на самореалізації, біль перетворився на табу. Тому ми робимо все можливе, аби уникати його: тікаємо від стосунків, споживаємо забагато їжі, створюємо ілюзію щасливого життя в соцмережах, вживаємо алкоголь та багато іншого. Проте виявилося, що найпростіший спосіб позбутися болю – це його прожити.
Це було цікаво, а головне – корисно. Єдине, що я не дуже люблю всілякі статистичні порівняння та рейтинги у книгах, бо не запам‘ятовую їх результати. Тому іноді було важко читати інформацію, бо мій мозок погано сприймає відсотки. Але це індивідуальна примха мого «Я», а не мінус книги.
p.s. моя залежність від книг, кави та солодкого вже не здається мені нормальною.
Авторка книги прикладами із життя своїх пацієнтів показує, що біль – це частина людини. Емоція, яку ми так всі уникаємо, важлива для щасливого функціонування: психологічно та фізично.
У світі, схибленому на самореалізації, біль перетворився на табу. Тому ми робимо все можливе, аби уникати його: тікаємо від стосунків, споживаємо забагато їжі, створюємо ілюзію щасливого життя в соцмережах, вживаємо алкоголь та багато іншого. Проте виявилося, що найпростіший спосіб позбутися болю – це його прожити.
Це було цікаво, а головне – корисно. Єдине, що я не дуже люблю всілякі статистичні порівняння та рейтинги у книгах, бо не запам‘ятовую їх результати. Тому іноді було важко читати інформацію, бо мій мозок погано сприймає відсотки. Але це індивідуальна примха мого «Я», а не мінус книги.
p.s. моя залежність від книг, кави та солодкого вже не здається мені нормальною.
15.08.2023
Дуже цікава книга, насичена купою корисної інформації. Працюю вчителькою, тож подекуди деякі речі допомогли краще розуміти старшокласників. Багато інсайтів отримала.
Книга змушує подумати більше про своїї залежності, проналізувати своїх викрадачів часу і причину їх появи. дійсно часто ми просто від чогось тікаємо, і ця книга особисто мені допомогла зрозуміти від чого саме. Абсолютно точно повертатимусь ло неї у майбутньому. Дякую видавництву за якісний переклад!
Книга змушує подумати більше про своїї залежності, проналізувати своїх викрадачів часу і причину їх появи. дійсно часто ми просто від чогось тікаємо, і ця книга особисто мені допомогла зрозуміти від чого саме. Абсолютно точно повертатимусь ло неї у майбутньому. Дякую видавництву за якісний переклад!
08.05.2023
Наразі вважаю найвдалішою прочитаною книгою цього року. За своє життя долала близько 3-4 залежностей і з впевненостью можу сказати, що маючи ту інформацію яка є в книжці, впоралася б легше. І ті залежності які маю буду позбуватись вже з більшою лекість.
Загалом книжка змушує задуматись про те, що нас чекає, якщо люди почнуть тонути у залежностях. Лякає. Тому погоджуюсь з відгуками де кажуть, що кожен підліток повинен прочитати це. А я б ще від себе додала: кожен дорослий. В світі де безліч речей завдяки яким отримати дофамін занадто просто - треба бути обачними.
Загалом книжка змушує задуматись про те, що нас чекає, якщо люди почнуть тонути у залежностях. Лякає. Тому погоджуюсь з відгуками де кажуть, що кожен підліток повинен прочитати це. А я б ще від себе додала: кожен дорослий. В світі де безліч речей завдяки яким отримати дофамін занадто просто - треба бути обачними.
