Фієста. І сонце сходить

«Фієста. І сонце сходить» Ернеста Гемінґвея — дебютний роман про покоління, чиє життя змінила Перша світова війна. Американський журналіст Джейк Барнс живе в Парижі й кохає Бретт Ешлі. Вони зустрічаються в одному колі, згодом їдуть до Іспанії, а Джейк розповідає про близькість, для якої їм обом складно знайти місце в щоденному житті.

Джейк, Бретт і погляд оповідача

Гемінґвей відкриває роман короткою історією Роберта Кона, колишнього чемпіона Принстона з боксу. Джейк розповідає і про його спортивний успіх, і про те, як мало самому Кону подобався бокс. Ця суперечність знайомить із тим, як Джейк говорить про інших. Про себе й воєнне поранення він розповідає стриманіше. Під час нічної поїздки Парижем Бретт опиняється з ним наодинці. За їхніми короткими репліками можна простежити, чого вони хочуть одне від одного й чому розмова раз у раз заходить у глухий кут.

Риболовля в Піренеях і фієста в Памплоні

Між Парижем і святом у Памплоні є поїздка Джейка та його друга Білла на риболовлю. У Піренеях ритм визначають дорога до води, ловля форелі й час, проведений удвох. Коли компанія збирається на фієсті, ритм задають вуличні святкування й корида. Бретт цікавиться молодим тореадором Педро Ромеро, і присутність нової людини загострює суперечки, які вже виникали між друзями. Зміна місця дозволяє побачити тих самих героїв у різних обставинах, від тихої розмови біля річки до ревнощів у святковому натовпі.

Український текст цього видання переклав Віктор Морозов, обкладинку оформила Оксана Йориш. Книжка підійде тим, кому цікава проза, у якій значення паузи чи короткої репліки стає помітним за кілька сцен.