Анастейша — цілеспрямована спортсменка, яка не має часу на любовні дурниці. Нейтан — хлопець, який вміє не тільки вести шайбу, а й розтоплювати жіночі серця. Від першої зустрічі між ними літають іскри, і хоч спочатку здається, що вони несумісні, раптом виявляється, що і на льоду, і поза ним вони… ідеальна пара.
Але ось що бентежить: миттєва трансформація Нейта з ловеласа у вірного партнера виглядає малоймовірною. Так само, як і зміна поглядів Анастейші, яка спочатку ставить кар’єру понад усе, а потім змінюється.
Чи є тут кліше? О, та ще й скільки! Передбачуваний розвиток подій, знайомі конфлікти й стандартний фінал. Але іноді це навіть приємно — читати історію, де все йде за знайомими правилами жанру, без неочікуваних підступів. Просто романтика, спорт і багато сексу.
Щоправда, є нюанси. Деколи персонажі поводяться нелогічно, конфлікти виглядають натягнуто, а деталі… ну, скажімо, в одному розділі героїня принципово не носить білизни, а в іншому вона раптово є. Але кого це хвилює, коли на сторінках вирує пристрасть?
Обидва мають багато працювати і тренуватися, щоб добитися в своїй сфері високих результатів.
Тренер постійно наголошує - не можна влаштовувати вечірки, не можна вживати алкоголь, не можна займатися неподобствами.
Що ж роблять герої книги? Правильно - влаштовують алкогольні вечірки, на яких займаються неподобствами.
І стається так, що обоє залишаються за бортом в своїх тренуваннях.
Нейт пропонує стати в пару з дівчиною, щоб і самому не втрачати навичок катання на льоду, і щоб Анастейша могла відпрацьовувати свій номер.
А в перервах, звісно, втілювати свої хтиві бажання.
Мені дуже не сподобалися стосунки головних героїв. Нейт ніби весь такий хороший, класний, але коли Анастейша каже йому «не роби так, мені так не подобається», що ж робить Нейт? Звісно, він робить що хоче. І це виставляється таким милим і романтичним.
Ні, якщо людина каже, що так не можна робити - значить так робити не можна.
І його фраза: «Перестань, я бачив колекцію твоїх хтивих книг» - лякає.
Я все сподівалася, що в неї там немає «Аделіни», і щоб він не почав повторювати все, що там було.
Звісно, тут були і хороші моменти.
Під кінець книги Анастейша нарешті почала відстоювати свої кордони і в стосунках, і в спорті, а Нейт почав чути.
А коли в другій частині було багато Різдва - тут моя душа розтанула.
На скільки мені сподобалася друга книга в цій серії (яку я прочитала першою), на стільки ж мені не сподобалася ця.
Якби я прочитала спершу цю книгу (а скоріше б за все я її б не дочитала, бо це моя друга спроба побороти цю книгу), то дуже невеликий відсоток того, що я б колись взяла до рук “Wildfire”.