Історія про двох хлопчиків у довоєнному Кабулі починається доволі безтурботно: життя у великому маєтку, читання легенд, дитячі пустощі, запуски повітряних зміїв. Але таке життя лише в Аміра. Гассан же має на все це не так багато часу, бо він - хазареєць і може лише прислужувати. Етнічне питання проходить червоною ниткою через весь роман. Завдяки "Ловцю повітряних зміїв" я трохи більше зрозуміла про шиїтів, сунітів, пуштунів, хазарейців та талібів. Здавалось би, в сучасному світі не має бути місця для етнічної дискримінації та жорстокого поводження з людьми, але Афганістан - це окремий світ зі своїми законами.
Амір - балуваний син багатого і відомого купця, тоді як Гассан - син слуги, що належить до нижчої касти. У дитинстві вони стають затятими суперниками на змаганнях з повітряних зміїв і беззаперечними друзями.
Безтурботність початку історії захмарюється передчуттям чогось страшного. І це не змушує себе довго чекати. Одного доленосного дня травматична подія розлучає їх назавжди.
Десятиліття потому темна таємниця, яка розлучила їх стільки років тому, знову починає спливати. Ця таємниця закінчується розкриттям давно забутих сімейних зрад, війн та етнічних відмінностей, які вивели двох маленьких нерозлучних хлопчиків на дуже різні життєві шляхи.
Життя закидає Аміра до Америки, щоб у зрілому віці він повернувся на зруйновану війнами Батьківщину. І тут починається справжня Санта-Барбара з дещо відірваним від реальності сюжетом.
Роман розкриває притаманні кожній людині сильні та слабкі сторони, відчуття провини та жахливі наслідки вчинків і бездіяльності. Загалом книга не викликала "вау-ефекту", плакати не хотілось, але емоції часом зашкалювали. Хоча сюжет і персонажі мали свої недоліки, але це не зробило книгу менш зворушливою. Зазвичай мені не подобаються книги з сумним кінцем, але ця, безперечно, була винятком. Прочитати варто.
Важка морально книжка, неймовірно крута у змалюввнні тонкощів людських переживань і почуттів. Міжнародна політика, яка показана не через дипломатичні відносини, а через людські життя, через їхній щоденний вибір. Ця книга жахає і водночас дає надію в людство: люди можуть бути жорстокими моральними потворами, але є й неймовірно прекрасні у своїх вчинках.
Афганістан, США - різні світи, але нитки людських доль пов'язують, заплутують, зближають.
Книжка про віднайдення в собі сили, сміливості. Про важкі рішення і непрості кроки. Читається зі сльозами й болем, але очищує і виводить на конструктив. Наш світ - дуже непросте місце, ми все ускладнюємо і загострюємо, створюємо пекло власними руками. Але є в ньому і дружба, чесність, милосердя. Написати про все це правдиво і сильно - це дано не кожному. Але Госсейні зміг. Дуже раджу всім, хто не боїться заглибитись у прірву людської жорстокості, автор завжди поруч і зможе вивести вас за руку там, де вже буде нестерпно.
Звісно навіть в мирний час не без проблем.
Адже це країна з класовою нерівністю.
Амір, син багатого та впливового батька, живе наповнено та яскраво.
Гассан же, будучи сином слуги в домі Аміра, не має тих привілеїв, які має Амір.
Але це на стільки світлий, добрий та всепрощаючий персонаж, що його поява на сторінках книги приносить із собою усмішку.
І через те, яка це чиста та майже свята людина, дуже боляче від того, яка доля його спіткала.
Дитинство головних героїв закінчилося дуже швидко.
Впав режим. Дехто відчув вседозволеність та безкарність.
І, хто б міг подумати, совіти ввели війська в незалежну країну!
Ніколи такого не було і от знову.
І принесли із собою біль, кров, вбивства, ґвалтування. Все те, що приносить руський мір.
Амір з батьком виїжджають в Америнку. Але через певний час Амір змушений повернутися на батьківщину, і з жахом бачить те, на що перетворилася його країна, його дім, як живуть люди.
Але він має врятувати безневинну душу, щоб замолити свої гріхи дитинства.
Останні 70 сторінок я читала зі сльозами на очах. Серце краялося від прочитаного.
Гассан, та і Сограб, мені дуже нагадали Оуена Міні («Молитва за Оуеном Міні» Джон Іраінг).
Цей світ не достойний ні Гассана, ні Сограба, ні Оуена.
Довго я відклала прочитання цієї книги. Скажу відверто – мене відлякував той факт, що тут про Афганістан.
Вирішила. Читатиму.
До середини книга для мене йшла на тверду 4. Хороший сюжет, незвичні персонажі.
Мова тут йде про афганського хлопчика, котрий жив разом із батьком і мав хозарейських слуг: чоловіка та хлопчика. От і потоваришували ці хлопці. Але одного разу наш головний герой стає свідком того, як над його служкою знущаються. От він і буде нести цей тягар через усе життя – адже не заступився за свого друга.
Мені було спочатку важко звикнути до атмосфери, але що ближче сюжет підходив до фіналу, то більше я розуміла фішку самого твору. Вкінці все склалось в такий крутий пазл, що я, не вагаючись, поставила книзі 5/5. Не через кінцівку (адже вона була очевидною), а саме через те, що, закриваючи книгу, тобі зрозумілі усі дії персонажів в різних проміжках часу.
Тут вам і расові притиснення, і проблеми батьків і дітей, і громадянські конфлікти, міграція, біженці, пошуки себе, вибір пріоритетів, любов, дружба, залежність… Можна продовжувати ще довго-довго.
Мене дуже вразило, що в книзі, де є жорстокість талібів до афганців та хозарейців, автор так тендітно описав почуття кохання та дружби. Я в захваті від того, як герої з трепетом переживали різні почуття.
Однозначно раджу!
Не очікувала від книги нічого, а отримала джерело думок на майбутнє та лише приємні враження.
Совість, яку ми зумисне присипаємо щоденними турботами, сім'єю, роботою і ще тисячами причин, аби лише докори сумління не заважали, не мучили, не виринали на поверхню. Так і роками живемо із провиною минулого, спокутуємо ці гріхи благодійністю, пробачаємо самі себе за безсилля та проявлене боягузтво. Та чи варто миритися з усвідомленням скоєного все життя?
"Ловець повітряних зміїв" - книга, що розворушить пам'ять, нагадає наскільки ми були відданні своїм рідним, близьким, друзям. Книга, яка заставить задуматися, шукати причину втрати зв'язку не в інших, а в собі. І лише тоді коли прийде усвідомлення, саме тоді прийде почуття полегшення і оновлення себе.
Дружба, її вірність та її зрада, боягузтво, спокута, а ще війна, хоробрість та насильство. Ці події могли відбуватися у будь-якій точці планети, але вони відбулися в Афганістані. Події, які відомі кожному, вже під іншим кутом, точніше зсередини. Бо Афганістан - це не лише таліби, мохаджеби і тероризм. Це країна, де батько у сім'ї дуже рідкісне явище, це країна, де в дітей жорстко відбирають дитинство. Це країна, де наркотичний смог воз'єднався із порохом зруйнованих будинків. Там панує смерть.
Дуже прониклива історія, яка викличе старі спогади і чисті думки. Шукала книгу про Афганістан, а знайшла себе. Бо тут Афганістан не головна тема твору, мета книги - віднайти себе, свої помилки, знайти свої життєві орієнтири в світі, відчути себе, щоб так безтурботно неначе в дитинстві розправити крила та полетіти немовби повітряний змій за вітром. Бути вільним від докорів сумління.
Дуже раджу!
- Усе й справді так погано, як кажуть?
- Ні, гірше. Значно гірше... Людям забороняють бути людьми.»
Історію розповідає Амір, дитинство якого проходить у Кабулі в будинку його заможного батька. Дитячі ігри, змагання з повітряними зміями, дружба, відданість. А далі - дитяча зрада через страх, відчайдушні помилки, які наклали відбиток на усе життя.
Усе це відбувається на фоні державного перевороту та скасування монархії у 1973 році. Потім прийшли радянські війська і, щоб вижити, довелось утекти з країни. Доля Аміра знову приведе його в Афганістан, куди уже зайшли «рятівники». Він матиме можливість згладити наслідки своїх помилок.
Автор легко вводить у словник читача такі далекі поняття. Читаючи, добре починаєш розуміти, яке місце займали пуштуни та хазарейці, якими чужими один для одного були суніти та шиїти. Хоча ця тема не була основною, але зображено також і місце жінки, яка програла «у генетичній лотереї, що визначала стать». Описана «політика» талібів, безмежне приниження людської гідності.
Різнопланових подій багато, тому роман динамічний. Життя Аміра видається повним випробувань, які він часто проходить як боягуз. Це не типовий герой зі солодких сюжетів, а такий, яким би міг бути в реальності.
Госсейні чудово зумів переплести видуманий сюжет зі справжнім світом насильства і безконтрольної влади.