Вижила лише одна дитина.
Едварду доводиться багато всього пережити.
Ще вчора у нього була повноцінна сімʼя. А сьогодні лише тітка з дядьком, які не знають що з ним робити.
Ще вчора у нього було розуміння свого майбутнього, а сьогодні він навіть не може спати.
Єдиний, хто його рятує - це дівчинка з будинку навпроти. Вона вважає, що він хлопчик, що вижив», а шрам у нього від сутички зі злом.
Лише на підлозі її кімнати він може хоч трішки поспати. Лише їй може сказати те, що його гризе в душі. Вона та опора, яка дозволяє йому дихати.
Паралельно з тим, як читач спостерігає за дорослішанням зламаного хлопця і його пристосування до нової реальності, історія постійно повертається на борт літака, і читач спостерігає за останніми годинами життя пасажирів. Хто ці люди, як вони мислили, які думки їх гризли, хто які мав життєві проблеми, хто що робив в рокові хвилини. І, звісно, що ж сталося з літаком.
Дуже довго не було зрозуміло, чому в книги така назва. Завіса відкривається лише після середини історії, тому і не буду спойлерити.
Це дуже важка історія. Бачити стан цієї зламаної дитини було нестерпно. І були люди, які вели себе по-свинськи, але були і люди, які рятували Едварда, можливо, навіть не розуміючи цього.
На якомусь етапі йому навіть довелося стикнутися з таким непростим аспектом життя, як виплати за загиблих родичів.
І так, це великі гроші, але чи можна оцінити життя людини якимись папірцями?
Що можу сказати, не скоро я захочу сісти в літак.