Маруся (перевидання)

«Маруся» Василя Шкляра — історичний роман про Олександру Соколовську, яка очолює повстанський загін під час Української революції. Після загибелі братів і нападів Червоної армії на села вона бере до рук зброю та обирає ім’я Маруся. Її бойовий шлях переплітається з долею Української Галицької армії, у якій служить поручник Мирон Гірняк. Знайомство з ним дає героїні можливість говорити про своє минуле і майбутнє в час, коли обидва живуть за вимогами війни.

Олександра Соколовська та повстанці Горбулева

У зачині роману, датованому квітнем 1937 року, в селі Горбулеві заговорює Явдоха Соколовська, яка роками мовчала після смерті чоловіка. Звідси оповідь повертається до подій, про які мешканці села мають власні спогади. Горбулів і Дівич-гора з’єднують родинну історію Соколовських із пам’яттю громади. Загін знає братів героїні, а їхня загибель змінює те, хто може взяти на себе командування. Сцена на Дівич-горі підкреслює цей перехід. Олександра приймає інше ім’я, під яким її знатимуть бійці й селяни. Згодом, розповідаючи Миронові про власний шлях, вона повертається до того, ким була до війни і як прийшла до людей, які тепер виконують її накази.

У центрі повстанської лінії — життя загону серед сіл, від яких залежать його зв’язки й можливість діяти. Шкляр показує, що командування в таких умовах тримається на довірі людей, які знають одне одного за мирного життя. Для Марусі ця довіра має особисту ціну. Їй доводиться брати відповідальність за бійців і селян навіть тоді, коли рішення пов’язані з історією її родини. Образ героїні спирається на постать історичної Олександри Соколовської. Автор надає їй голос у приватних розмовах і розгортає навколо неї художній сюжет.

Мирон Гірняк і Українська Галицька армія

Мирон Гірняк — поручник Галицької армії. Через нього роман розширює простір дії від Горбулева й місцевого загону до походу українських військ на Київ 1919 року. Повстанці та регулярне військо мають різні можливості й обов’язки, тому обставини зближують героїв лише на певний час. Їхня романтична лінія розвивається між військовими подіями. Розмови з Мироном дають Марусі нагоду говорити про те, чого вона хоче поза обов’язками отаманші, і саме тому розлуки мають вагу в оповіді.

Роман підійде читачам історичної прози про визвольні змагання, яким важливо бачити, як воєнні рішення змінюють життя певної родини й громади. Тут можна стежити і за долею підрозділів, і за тим, як герої намагаються знайти час для особистого вибору. Інший роман Шкляра про повстанський рух, «Чорний ворон. Залишенець», зосереджений на боротьбі в Холодному Яру та має власних героїв.