Маяк

Маяк - Віталій Дуленко. Щось мене потягнуло на жахачки та містичне. Тому новинку українського автора в цьому жанрі вирішиа не пропускати. Загалом мені сподобалось. Сюжет не просідав і був на одному рівні з початком. Інтрига була, кінець задовольнив але останні сторінки типу пролог - зайві. Дуже якось по діснеївському. Що не сподобалось так це те, що проблематика в усіх героїв була одна й таж сама - алкоголь та заздрість. Тому вони всі були трохи на один манер і нікому особливо не співпереживала. Мені чесно вже трохи обридає, що наші автори постійно ставлять пляшку в голову усіх проблем персонажів. Це не в одного так. Я вибачаюсь, але невже у нашого соціуму більше проблем не існує за які можна себе картати і відчувати провину? Я люблю деталізацію героїв проте не по шаблонах якось. Містика непогано прописана.
Данило - посередній журналіст алкоголік з відчуттям постійної заздрості до оточуючих. Після чергового вибрику його таки звільняють і він йде в запій, що і стало останньою краплею для його дівчини. То ж зараз чоловік чекає в кабінеті чи погодяться його взяти на вакансію доглядача маяку. Він як завжди знову напланував собі гори - і книжку написати і пити кинути і дівчину повернути. Проте від себе не втечеш, і скелети в шафі тебе завжди знайдуть. То ж до чого тут маяк?