Головний персонаж Данило має проблеми з алкоголем але пообіцяв своїй дівчині Насті більше не пити, знайшов роботу і планує стати кращим. А працювати буде він доглядачем маяка. Звучить то романтично, але от в реальності то що.. маленький острівець у морі, маяк, тиша і Данило зі своїми думками..
Але що як маяк не такий і простий і місцеві жителі села жахаються його як проклятого.. Чи не загубить маяк ще одне життя? Привиди, дивні звуки, сліди.. хочеш не хочеш а повіриш в надприродне, хоча Данило якраз категорично не вірить у все те.
Звучить цікаво, чи не так? Та і теми піднімає автор важливі. Тут і непросте дитинство, алкоголізм, спроби самореалізації коли в тебе ніхто не вірить, і гріхи, що не дають спокійно жити на цьому світі, роз'їдають душу як той черв'як у яблуці.
Та от тільки в цій історії було багато зайвого для мене. Автор постійно перескакував з розповіді про маяк на минуле Данила, на Настю, на інших персонажів, лив воду, розповідав історії без яких можна було обійтися чи скоротити.. деталі що наводили нудьгу і відвертали від основної історії, не ставши її цікавим доповненням.. а могли б..
Та навіть самі події на маяку були дещо сухими, побіжними, а краще б тут було більше деталей. А все цікаве, по класиці жанру, відбулося на останніх сторінках, пролетіло штормом і розставило всі крапки над і.
Не можу сказати що все було погано, просто мова автора, неспішність розповіді, постійне переключення на щось інше, ще сухіше і ще менш цікаве...
Мені не вистачило динаміки, напруги, коли хочеться дочитати розділ і нарешті дізнатися що ж там далі.. я лиш хотіла просто дочитати, закрити і відкласти.
Можливо, глибини, можливо, емоційної насиченості. Начебто історія цікава, але не зачепила настільки, щоб прям переживати разом з героями. Деякі моменти здавалися трохи поверхневими, не до кінця розкритими. І водночас видно, що автор вміє писати — стиль хороший, читається легко.
Це точно не погана книга, і я б не сказала, що шкодую, що її прочитала. Просто хотілося б трохи більше — чіткості, сили, глибини. Але для першого знайомства з автором — ок. Можливо, наступна книга зачепить сильніше.
Данило - посередній журналіст алкоголік з відчуттям постійної заздрості до оточуючих. Після чергового вибрику його таки звільняють і він йде в запій, що і стало останньою краплею для його дівчини. То ж зараз чоловік чекає в кабінеті чи погодяться його взяти на вакансію доглядача маяку. Він як завжди знову напланував собі гори - і книжку написати і пити кинути і дівчину повернути. Проте від себе не втечеш, і скелети в шафі тебе завжди знайдуть. То ж до чого тут маяк?