Медицина доказова і не дуже

"Не будьте легковірами!"

Якщо коротко — книга легко читається, порушує питання доцільності призначення ліків (зокрема, добре відомих багатьом), а також містить чимало гумору та сарказму.

Але давайте детальніше поговоримо про книгу. Автор нагадує читачам, що кожен із нас не може бути спеціалістом у всіх аспектах людського життя й природи. Розподіл праці та обов’язків є не лише рушієм суспільства, а й запорукою існування цивілізації загалом. Ми з легкістю визнаємо компетентність інших, коли йдеться про повсякденні завдання. Щодня ми спираємося на консенсусні рішення незнайомців, які є результатом спільної згоди.

Справжня наука — це не про індивідуальність, а про докази. Вона переймається лише результатами експериментів і логічністю висновків. Тут варто згадати пораду автора: "Шукаючи інформацію про матеріальний світ, користуйтеся даними лише зі спеціалізованих джерел. Але навіть там оцінюйте інформацію критично, шукайте альтернативні думки."

Андрій Сем’янків знайомить читачів із принципами наукових досліджень: які вони бувають, які чинники впливають на результати та які сучасні стандарти експериментів дозволяють відрізняти якісні дослідження від недостовірних. Тут йдеться про репрезентативність вибірки, контрольованість, плацебо, рандомізацію та подвійне засліплення.

Мені особливо сподобався розділ про антибіотики та нашу постійну боротьбу за виживання з бактеріями — на мою думку, це найкраща частина книги. Також автор порушує теми вакцинації, гомеопатії, радянських та вітчизняних препаратів і пробіотиків. Чимало уваги приділено вітамінам, БАДам, омега-кислотам і антиоксидантам.

Після середини книги мене не покидало відчуття смутку через те, що в Україні та на пострадянському просторі людям часто призначають відверто непотрібні препарати, ефективність яких не підтверджена об’єктивними дослідженнями. Ба більше, деякі з них навіть не зареєстровані як лікарські засоби. Наприклад, пацієнтам з ішемічним інсультом часто приписують "Кавінтон", хоча він не покращує їхній стан. Усвідомлювати це дуже сумно.

Книга написана зрозумілою мовою та буде корисною для широкого кола читачів, які прагнуть саморозвитку й критичного мислення. Але в моментах не вистачало більшої кількості інформації та деталей.

Андрій Сем’янків
Медицина доказова і не дуже

“Люди помічають усе, що підтримує їхню точку зору. Люди відкидають усе, що їй суперечить. Зокрема тому, що визнавати свої помилки завжди важко. І що довше людина мандрує царством бузкових єдинорогів, то менш імовірно вона колись поверне на тверду й рівну дорогу фактів.”

В чому велика перевага цієї книжки, що вона буде актуальною і пізнавальною багато років і для різних поколінь.

Мені вона важлива саме як людині, яка має постійну справу з лікарями, їх призначеннями, з новими досягненнями медицини, бо якби не вони, я б давно вже перестала жити без постійного приймання потрібних моєму організму препаратів.

Вона корисна молодшому поколінню і старшому, щоб вони розуміли, на яких принципах будується доказова медицина, який непростий шлях долають ті чи інші медичні препарати, щоб опинитися у нас в аптечці, яке це не дешеве задоволення, отримати патент на нові ліки, і чому вони такі часто дорогі. Як проводяться дослідження і які саме вони є.

Але ліки можуть, як врятувати життя, так і зашкодити, що фізично, що матеріально, забравши з вашого гаманця купу грошей і так і не вилікувавши ваше захворювання. Щоб не попасти на гачок легких рішень, коли хворі, зневірені люди ладні витратити останнє, чим і користуються не доброчесні лікарі, фармацевти, корпорації, щоб заробити свої кошти, треба знати, як себе вберегти.

В той же час, ми деколи не знаємо найелементарніших правил та інструментів, щоб захиститися від такого даремного витрачання коштів, а лікуватися дійсно тими ліками і тими засобами, що якщо не вилікують, то дадуть нам полегшення від симптомів хвороб.

Автор дає нам такі інструменти, показує що і як працює у світі медицини, фармацевтики та сучасних досліджень у цих галузях.

Особлива подяка за стиль написання - читається легко, все зрозуміло навіть людям без медичної чи біологічної освіти, є багато посилань на дослідження на які можна перейти по інтерактивним посиланням.

Дуже влучно поділено матеріал, який можна читати окремо, в міру необхідності: Антибіотики, Гомеопатія, Вакцинація, БАДи, про стволові клітини, про «бабусині» методи лікування, які можуть нашкодити більше, ніж допомогти, про зловживання нами діагнозів по інтернету чи порад лікування тиску тощо ліками від сусідки, про те, чому деколи голос справді науковця чи доказового медика не чути в хаосі голосів антивакцинаторів, прихильників заговорів корпорацій, бабусь з уявлення про медицину десь 19 століття і т.д.

Книжка розвінчує дуже багато міфів, які впихнули в наші голови, а перед тим в голови наших батьків ще в ранньому дитинстві, і які часто дуже важко в собі викоренити. Але задля власного блага треба хоча б спробувати їх позбуватися.

Це одна з тих книжок, яка при читанні звучить в голові голосом автора, бо я передивилась стільки відео Медгобліна, що зараз і не порахую.
Саме тому я добре знайома із іронічною, навіть саркастичною манерою автора і вона мене абсолютно не відштовхує. Радше, навпаки. Він не підлаштовується і не намагється всім сподобатись, бо в тому, про що він говорить, він розбирається добре. А своєрідний медичний гумор зробив книгу унікальною в своїй ніші.

Навіть якщо медициною ви не надто цікавитесь, цю книгу варто прочитати буквально кожному. Вона вбереже вас від багатьох медичних помилок: гомеопатії, БАДів, народної медицини, гематогену, ноотропів та інших фуфломіцинів, які не те, що не лікують, а можуть і нашкодити!

Але головне, що мені сподобалось у цій книзі, то це український контекст, що часто має під собою радянський фундамент і абсолютно знищену довіру до медичної системи. Давно пора щось робити із відмовами від вакцинації і купленими довідками про медогляд. Наголошує автор і на проблемі резистентності до антибіотиків через їх надмірне і неправильне використання. І як важливо звертатись за кваліфікованою допомогою, а не ставити самостійно діагнози за статтею в інтернеті.

Словом, це не просто медичний наукпоп, а цілий соціально-політичний зріз суспільства. Не зле посміятись над собою, але автор ще й мотивує до змін, тож раджу!