Моя бабуся просить їй вибачити

напевно, це була не найбільш вдала для мене особисто книга, з якої варто було починати знайомство з автором, бо вона мені сподобалася, але я її ненавиджу.

я не читала анотацію, тож не знала, яка історія ховається на сторінках, хоча назва мала б викликати в мені підозри.

на початку ми дізнаємося про семирічку Ельзу, яку всі вважають "інакшою": занадто розумною та раціональною на свій вік, занадто обізнаною в речах, про які діти не повинні ще знати чи думати. однокласники не дуже тепло сприймають те, що вона відрізняється від них, тож дитині доводиться переживати булінг, що навчило її швидко бігати, а це знадобиться їй не раз.

у неї є Бабуня, яка теж "інакша", бо стала лікаркою тоді, коли для жінок це ще вважалося непростимим, залишала свою дитину з сусідкою, щоб рятувати інших у зоні бойових дій, чого теж не пробачають матерям, та й зараз плює на всі норми та не закриває двері в туалет, перелазить через паркани зоопарків та стріляє в сусідок з пейнтбольної рушниці.

Бабуня була найближчою та єдиною подругою Ельзи, розповідала їй казки про Країну Спросоння, якою вони разом подорожували, завжди була на боці онучки та готова захисти від усього світу. була. бо Бабуні не стало.

у травні 2022 померла моя бабуся. і ця втрата досі дуже сильно роздирає мене зсередини, бо вона була чудовою і теж "інакшою": читала мені Маркіза де Сада з поясненнями "хто, що і куди", подарувала ніж, над яким я досі деколи плачу, виходила з ванної без рушника. ця книга змусила мене думати про неї стільки разів (що боляче і приємно водночас), що мені доводилося відкладати читання, аби вмитися і подихати.

отож, ви вже зрозуміли, що частина з Бабунею була травматично-прекрасною для мене, як і для нашої маленької Ельзи. завдяки листам, які Бабуня лишила після себе, дівчинка починає краще пізнавати мешканців їхнього багатоквартирного будинку та розуміє, що всі вони є персонажами казок Країни Спросоння. ці історії теж частково болючі, але чудові, та всі привʼязані до війни (+1 триґер).

особливо прекрасна казка про вурсів - величезних собакоподібних істот, непереможних любителів солодощів. один з них живе в замкненій квартирі на іншому поверсі та харчується шоколадними цукерками. і ось тут Бакман ударив мене ще раз, бо (зараз буде спойлер) я не витримую сюжети, де тваринки помирають. я чесно не люблю, коли мною маніпулюють, пробиваючи на сльози, отакими моментами.

щоб розплутати всі зв'язки між казками та реальними персонажами книги, її варто прочитати двічі. особливо якщо ви переживаєте внутрішню кризу в процесі, як і я, пропускаючи певні деталі. це чудовий та глибокий твір, зовсім не дитячий, хоч головній героїні майже вісім (пам'ятаю, як мене завжди вводило в ступор питання педіатрки, скільки мені років, бо це був той етап, коли між сім, сім з половиною і майже вісім є величезна різниця).

чи читатиму я Бакмана ще? так, але згодом, бо мені треба відійти. чи перечитуватиму я конкретно цю книгу? не знаю, я морально не готова робити це найближчі роки.

як я і казала, мені сподобалася ця історія, але я її ненавиджу, бо вурси, як і бабусі, не мають помирати хоча б на сторінках книжок, які я читаю.

«Моя бабуся просить їй вибачити» Фредрік Бакман


Дуже добра, щемлива казка для дорослих про життя, смерть, дитинство та дружбу від одного з найпопулярніших сучасних шведських авторів.

Історія про розумну не за віком 8-річну дівчинку Ельзу, що через свою «інакшість» має лише одного друга - свою бабуню. Вона її супергеройка яка захищає дитину казками й вигаданими світами де реальність межує із фантазією.
Після смерті бабусі дівчина отримує від неї лист із завданням/квестом пройшовши який Ельза отримає скарб, а можливо дещо більше і важливіше - наприклад нових друзів!

Захоплюючий роман із живими персонажами, що викликають то сльози то сміх, але значно більше сміху. Написано дуже легко й приємно! Можливо для когось наївно і занадто по-дитячому, але ж хто сказав що дорослі не хочуть іноді трошки повернутися у часи свого дитинства!
Але попри казковість у творі підіймаються та досліджуються важливі теми сімʼї, інакшості, втрати та прощення.
Отримав велике задоволення тому й вам рекомендую!
Трохи нагадало за настроєм «Те що видно звідси» та «Амелі»

Моя оцінка 8,5/10

«Не всі чудовиська бувають чудовиськами від самого початку. Деякі чудовиська народжені печаллю»(с)

«Люди легко можуть перетворитися на ідіотів, якщо достатньо довго бувають самотні.»(с)

«У дитинстві наче досягаєш піку всіх речей, а потім воно потрошку спадає…ну… мабуть, через цинізм»(с)

«Ви можете сумувати, коли їсте шоколадних Санта-Клаусів. Але тоді це набагато, набагато, набагато важче»(с)