Відгуки і рецензії читачів
11.04.2025
Ця книжка огидна. Її хочеться забути і не згадувати.
42-річний вчитель завів стосунки з 15-річною дівчинкою, переконав себе і її в тому, що вона сама цього хотіла і потім, протягом багатьох років опісля звинувачував у всьому її.
Вона стала від нього залежною, а він увесь час прикидався жалюгідним, слабким, щоб йому було її шкода.
Як 15-річна дитина може сама щось вирішувати і обирати? Я не про банально ККУ, який забороняє будь-які статеві зносини з особами, які не досягли 16-річного віку, байдуже, добровільні вони чи ні. Я про усіх людей довкола.
Про тих, хто зараз, дивлячись шоу «Вагітна у 16», дозволяє собі жарти/кпини/звинувачення самої дитини.
Так, в 15 вона дитина.
І також в книжці описується як саме реагувала школа, коли почали ширитись чутки про сексуальні домагання вчителя до учениці, про їх близький звʼязок, про те, що вона залишається у нього в кабінеті.
Головна героїня увесь час, до самого кінця виправдовує його. Вона сама цього хотіла, він її не примушував, весь час запитував дозволу. Вона так боїться визнати, що була зґвалтована, що цей чоловік був ніким іншим, як педофілом, що продовжує заперечувати очевидне, як для себе, так і для оточуючих.
І навіть, коли вона дізнається, що опісля він домагався багатьох інших дівчат, вона все одно стає на його бік, і повторює, що нема нічого такого в тому, щоб покласти руку на коліно. Тут нічого поганого.
НЕ МОЖНА просто торкатись дитини. Нікого не можна торкатись без дозволу, але тим паче дитини, яка не розуміє, що є дозволеним, а що ні.
Фраза, яка для мене є визначальною в книжці, це те, що сказала психолог Ванессі під час одного з сеансів: «Ти цього не хотіла. Ти просто хотіла вчитись.»
Дитину просто відправили в школу, а їй там зруйнували психіку і зіпсували усе подальще життя.
Наостанок думка, до якої я приходила і після «Ведмежого міста» Бакмана, і зараз.
Суспільство весь час готує дівчат до зґвалтування, до домагань, до того, що на них чекає небезпека. Нам це торочать з дитинства, все життя змушують жити в страху, проводять купу тренінгів. А як щодо того, щоб проводити тренінги з хлопцями і вчити їх з дитинства, яка поведінка є неприпустимою?
42-річний вчитель завів стосунки з 15-річною дівчинкою, переконав себе і її в тому, що вона сама цього хотіла і потім, протягом багатьох років опісля звинувачував у всьому її.
Вона стала від нього залежною, а він увесь час прикидався жалюгідним, слабким, щоб йому було її шкода.
Як 15-річна дитина може сама щось вирішувати і обирати? Я не про банально ККУ, який забороняє будь-які статеві зносини з особами, які не досягли 16-річного віку, байдуже, добровільні вони чи ні. Я про усіх людей довкола.
Про тих, хто зараз, дивлячись шоу «Вагітна у 16», дозволяє собі жарти/кпини/звинувачення самої дитини.
Так, в 15 вона дитина.
І також в книжці описується як саме реагувала школа, коли почали ширитись чутки про сексуальні домагання вчителя до учениці, про їх близький звʼязок, про те, що вона залишається у нього в кабінеті.
Головна героїня увесь час, до самого кінця виправдовує його. Вона сама цього хотіла, він її не примушував, весь час запитував дозволу. Вона так боїться визнати, що була зґвалтована, що цей чоловік був ніким іншим, як педофілом, що продовжує заперечувати очевидне, як для себе, так і для оточуючих.
І навіть, коли вона дізнається, що опісля він домагався багатьох інших дівчат, вона все одно стає на його бік, і повторює, що нема нічого такого в тому, щоб покласти руку на коліно. Тут нічого поганого.
НЕ МОЖНА просто торкатись дитини. Нікого не можна торкатись без дозволу, але тим паче дитини, яка не розуміє, що є дозволеним, а що ні.
Фраза, яка для мене є визначальною в книжці, це те, що сказала психолог Ванессі під час одного з сеансів: «Ти цього не хотіла. Ти просто хотіла вчитись.»
Дитину просто відправили в школу, а їй там зруйнували психіку і зіпсували усе подальще життя.
Наостанок думка, до якої я приходила і після «Ведмежого міста» Бакмана, і зараз.
Суспільство весь час готує дівчат до зґвалтування, до домагань, до того, що на них чекає небезпека. Нам це торочать з дитинства, все життя змушують жити в страху, проводять купу тренінгів. А як щодо того, щоб проводити тренінги з хлопцями і вчити їх з дитинства, яка поведінка є неприпустимою?
06.04.2025
Ванессі було 15 років, коли на неї звернув увагу 42-річний вчитель літератури.
Дуже розумна і розвинена не по роках дівчина щиро вірить, що вона особлива і те, що між ними відбувається — це любов.
Така незвичайна, заборонена любов.
Пронизлива історія морального та фізичного насильства.
Ванесса як приклад тонкої і послідовної маніпуляції. Того, як вибирають і «обробляють» жертву.
Книга розповість, як важливо вчасно отримати допомогу в ситуації, що склалася. А стокгольмський синдром тут як результат байдужості оточуючих.
Книга сподобається не всім. Ви будете засуджувати головну героїню. Вам буде неприємно, огидно і дуже боляче.
Відверта історія для тих, хто захоплюється психологією.
Я залишилася під враженням.
P.s: що цікаво, автор настільки вміло і тонко зобразив поведінку жертви насильства, що книгу почали вважати автобіографічною.
Навіть вступ автора на початку книги не зміг переконати аудиторію, що ця історія — вигадка.
Дуже розумна і розвинена не по роках дівчина щиро вірить, що вона особлива і те, що між ними відбувається — це любов.
Така незвичайна, заборонена любов.
Пронизлива історія морального та фізичного насильства.
Ванесса як приклад тонкої і послідовної маніпуляції. Того, як вибирають і «обробляють» жертву.
Книга розповість, як важливо вчасно отримати допомогу в ситуації, що склалася. А стокгольмський синдром тут як результат байдужості оточуючих.
Книга сподобається не всім. Ви будете засуджувати головну героїню. Вам буде неприємно, огидно і дуже боляче.
Відверта історія для тих, хто захоплюється психологією.
Я залишилася під враженням.
P.s: що цікаво, автор настільки вміло і тонко зобразив поведінку жертви насильства, що книгу почали вважати автобіографічною.
Навіть вступ автора на початку книги не зміг переконати аудиторію, що ця історія — вигадка.
11.01.2025
Взялася за книгу за рекомендацією книжкового клубу "Вовчиці". Книга болюча, місцями для мене жахлива. Свмотня дівчинка, звабник професор, вона легко піддається, думає, що це вона сама цього хоче. А потім вже неможливо розірвати це коло. Вийти з нього, усвідомити, що то була не любов, то було насильство. Це так складно дається Ванессі, і так хочеться, щоб вона все ж таки вийшла до світла крізь морок свого минулого.
Оповідь у книжці ведеться у двох часах, коли Ванесса ще дівчинка, вчиться і розпочинаються стосунки із містером Стрейном, її викладачем. І дрігий час, коли Ванесса вже доросла і робить спроби переосмислити свою історію. Звертається за допомогою до психотерапевтки. Спусковим гачком стає, що вона читає пост дівчини, яка звинувачує Стрейна у домаганнях в свій бік. Але Ванесса звичайно цьому не вірить, чи може вірить ? Вона і досі підтримує контакт із Стрейном. Вона є йому підтримкою.
Сцени сексу між ними особисто для мене були огидними, Ванесса думками блукали десь там, поки Стрейн робив із її тілом те, що хотів. І потім мав наглість звинувачувати Ванессу, що це вона сама цього хотіла, вона його звабила і т.інше. Це гидко, бо вона всього лише дитина. А він дорослий чоловік, і певно, що Ванесса в нього була не перша і не остання. Жахлива людина, боягуз.
Я вболівала за Ванессу, хотіла, щоб вона прозріла якомога раніше, але , на жаль, це повільний процес, бо вона глибоко травмована людина. І мати знала, здогадувалася, це взагалі жахливо. Все, що прийшлося пережити Ванессі це жахливо і те, що вона все ж таки до кінця книги виходить потроху з цього пекла дуже і дуже неочевидно, бо вона могла б і не зробити цього.
Не знаю, чи радила б я читати цю книгу. Мені сподобалося , як вона написана, як розвивається історія сюжет. Читалася швидко.
Оповідь у книжці ведеться у двох часах, коли Ванесса ще дівчинка, вчиться і розпочинаються стосунки із містером Стрейном, її викладачем. І дрігий час, коли Ванесса вже доросла і робить спроби переосмислити свою історію. Звертається за допомогою до психотерапевтки. Спусковим гачком стає, що вона читає пост дівчини, яка звинувачує Стрейна у домаганнях в свій бік. Але Ванесса звичайно цьому не вірить, чи може вірить ? Вона і досі підтримує контакт із Стрейном. Вона є йому підтримкою.
Сцени сексу між ними особисто для мене були огидними, Ванесса думками блукали десь там, поки Стрейн робив із її тілом те, що хотів. І потім мав наглість звинувачувати Ванессу, що це вона сама цього хотіла, вона його звабила і т.інше. Це гидко, бо вона всього лише дитина. А він дорослий чоловік, і певно, що Ванесса в нього була не перша і не остання. Жахлива людина, боягуз.
Я вболівала за Ванессу, хотіла, щоб вона прозріла якомога раніше, але , на жаль, це повільний процес, бо вона глибоко травмована людина. І мати знала, здогадувалася, це взагалі жахливо. Все, що прийшлося пережити Ванессі це жахливо і те, що вона все ж таки до кінця книги виходить потроху з цього пекла дуже і дуже неочевидно, бо вона могла б і не зробити цього.
Не знаю, чи радила б я читати цю книгу. Мені сподобалося , як вона написана, як розвивається історія сюжет. Читалася швидко.
10.08.2024
Чесно кажучи, Моя темна Ванесса – це одна з тих книг, яку я одночасно боялася читати і не могла відірватися. Вона виявилася набагато глибшою і складнішою, ніж я очікувала. І хоча читати її було нелегко, ця історія залишила в мені глибокий слід.
Головна героїня, Ванесса, – це персонаж, який важко зрозуміти і ще важче засуджувати. Вона наче ходить по лезу між тим, що є правильним, і тим, що вона відчуває. З перших сторінок ти опиняєшся в її голові, в її емоціях, і починаєш розуміти, як складно буває розібратися, що таке любов, а що – маніпуляція.
Найбільше мене вразило, як авторка показує вплив стосунків Ванесси зі Стрейном на її життя протягом багатьох років. Це не просто історія про підліткову закоханість чи токсичні стосунки – це цілий спектр емоцій, від яких важко відгородитися. Я була шокована тим, як глибоко вкорінюється ця психологічна маніпуляція в душу, і як важко від неї звільнитися, навіть коли ти розумієш, що сталося.
Книга торкається важких тем, таких як зловживання владою, травма і самоусвідомлення. І, можливо, саме це робить її такою потужною. Вона змушує задуматися про те, як ми сприймаємо реальність, як формуються наші спогади і чому так важко відпустити минуле, навіть коли воно тебе руйнує.
Моя темна Ванесса – це не просто книга, це виклик. Вона змушує тебе дивитися на складні, часто незручні речі під іншим кутом. Це історія, яка залишає після себе багато запитань і ще більше думок. Вона важка, але важлива. І хоча я не можу сказати, що читати її було легко або приємно, я вдячна за цей досвід, бо він відкрив мені очі на багато речей, про які ми не завжди хочемо говорити.
Якщо ви готові до серйозної, важкої теми і хочете поринути в історію, яка змусить вас думати і відчувати, Моя темна Ванесса – саме та книга, яку варто прочитати. Але будьте готові до того, що ця історія залишиться з вами надовго.
Головна героїня, Ванесса, – це персонаж, який важко зрозуміти і ще важче засуджувати. Вона наче ходить по лезу між тим, що є правильним, і тим, що вона відчуває. З перших сторінок ти опиняєшся в її голові, в її емоціях, і починаєш розуміти, як складно буває розібратися, що таке любов, а що – маніпуляція.
Найбільше мене вразило, як авторка показує вплив стосунків Ванесси зі Стрейном на її життя протягом багатьох років. Це не просто історія про підліткову закоханість чи токсичні стосунки – це цілий спектр емоцій, від яких важко відгородитися. Я була шокована тим, як глибоко вкорінюється ця психологічна маніпуляція в душу, і як важко від неї звільнитися, навіть коли ти розумієш, що сталося.
Книга торкається важких тем, таких як зловживання владою, травма і самоусвідомлення. І, можливо, саме це робить її такою потужною. Вона змушує задуматися про те, як ми сприймаємо реальність, як формуються наші спогади і чому так важко відпустити минуле, навіть коли воно тебе руйнує.
Моя темна Ванесса – це не просто книга, це виклик. Вона змушує тебе дивитися на складні, часто незручні речі під іншим кутом. Це історія, яка залишає після себе багато запитань і ще більше думок. Вона важка, але важлива. І хоча я не можу сказати, що читати її було легко або приємно, я вдячна за цей досвід, бо він відкрив мені очі на багато речей, про які ми не завжди хочемо говорити.
Якщо ви готові до серйозної, важкої теми і хочете поринути в історію, яка змусить вас думати і відчувати, Моя темна Ванесса – саме та книга, яку варто прочитати. Але будьте готові до того, що ця історія залишиться з вами надовго.
19.04.2024
Ця історія дуже травмуюча яка розкриває думки та стан людини яка пережила велику травму.
Дівчинка яка пережила згвалтування або як вона сама вважала просто мала нездорові стосунки зі своїм вчителем. Вона 15 річна дівчинка, він 42 річний вчитель літератури. У них немає нічого спільного і не повинно бути, бо вона ще не сформована дитина, він збоченець який знає як маніпулювати такими як вона.
Мені дуже сподобалось, що дівчинка протягом років точно знала, що з нею відбулось і знала, що вона була підліткою з не сформованою психікою яка не могла протистояни дорослому чоловіку.
Жахливо в цьому всьому, що він переконав її, що вона темна Ванесса, яка теж має темну сторону і яка теж хоче того, що і він. У його уяві це вона робила перші кроки та перша закохалась в нього. Проте насправді це був він і таким чином заспокоював себе.
Він був жалюгідною недостойною людиною яка маніпулювала дитиною, змушувала її думати, що вона теж збочена, привʼязав її до себе та занапастив. І найгірше в цьому всьому ще і те, що він зрадив її, коли все викрилось він спихнув все на неї та розповідав яка вона сильна та хоробра, що бере на себе відповідальність. Це було жахливо і жалюгідно.
Дівчинка ж у свою чергу все життя від цього страждала та не могла його відпустити, вони спілкувались до її 32 років. Вона вела деструктивне життя, хоча мала здібності до написання текстів та справді могла багато чого досягти. Він зіпсував це все для неї, вона весь цей час не могла змиритись з тим, що з нею сталось. Але першочергово чому він саме її помітив, бо вона була одиначка без друзів у новій школі і він скористався цим.
Під кінець книги вона нарешті відпустила його і цю ситуацію, почала проходити терапію, завела собаку, але змогла відпустити лише після його смерті коли він реально залишив її у спокої.
Дуже сподобався стиль написання, а саме те як героїня порівнювала Лоліту з різними іншими творами, як вони обговорювали і інші книжки. Для мене це було трохи як стиль дарк академія, з гарними описами приватної школи восени, тьмяні кольори та драма.
Дівчинка яка пережила згвалтування або як вона сама вважала просто мала нездорові стосунки зі своїм вчителем. Вона 15 річна дівчинка, він 42 річний вчитель літератури. У них немає нічого спільного і не повинно бути, бо вона ще не сформована дитина, він збоченець який знає як маніпулювати такими як вона.
Мені дуже сподобалось, що дівчинка протягом років точно знала, що з нею відбулось і знала, що вона була підліткою з не сформованою психікою яка не могла протистояни дорослому чоловіку.
Жахливо в цьому всьому, що він переконав її, що вона темна Ванесса, яка теж має темну сторону і яка теж хоче того, що і він. У його уяві це вона робила перші кроки та перша закохалась в нього. Проте насправді це був він і таким чином заспокоював себе.
Він був жалюгідною недостойною людиною яка маніпулювала дитиною, змушувала її думати, що вона теж збочена, привʼязав її до себе та занапастив. І найгірше в цьому всьому ще і те, що він зрадив її, коли все викрилось він спихнув все на неї та розповідав яка вона сильна та хоробра, що бере на себе відповідальність. Це було жахливо і жалюгідно.
Дівчинка ж у свою чергу все життя від цього страждала та не могла його відпустити, вони спілкувались до її 32 років. Вона вела деструктивне життя, хоча мала здібності до написання текстів та справді могла багато чого досягти. Він зіпсував це все для неї, вона весь цей час не могла змиритись з тим, що з нею сталось. Але першочергово чому він саме її помітив, бо вона була одиначка без друзів у новій школі і він скористався цим.
Під кінець книги вона нарешті відпустила його і цю ситуацію, почала проходити терапію, завела собаку, але змогла відпустити лише після його смерті коли він реально залишив її у спокої.
Дуже сподобався стиль написання, а саме те як героїня порівнювала Лоліту з різними іншими творами, як вони обговорювали і інші книжки. Для мене це було трохи як стиль дарк академія, з гарними описами приватної школи восени, тьмяні кольори та драма.
22.03.2024
"Моя темна Ванесса" дуже гучно обговорюється за рубежем, адже у книзі піднята досить важлива тема, яка сколихнула увесь світ.
Рух MeToo, у якому жінки звинувачують у сексуальних домаганнях та насильстві відомих політиків, акторів, режисерів та ін., гримить гучно, але скільки ще жінок так до сих пір бояться розказати свою історію.
Але ж жінки потерпають від сексуальних домагань не тільки від знаменитостей. З покон віків жінок вчать бути покірними, слухняними, нікому нічого не казати - бо що скажуть люди, або ти сама в усьому винна.
Так от, авторка книги вирішила написати історію, яка напів-Лоліта, але більше направлена на висвітлення теми завуальованих сексуальних домагань, які зустрічаються на кожному кроці у нашому складному сучасному світі.
І дуже страшно, коли це стосується дітей, які не знають що робити і до кого звернутися.
Головна героїня Ванесса у свої 15 років мала "особливі" стосунки зі своїм учителем літератури. І от книга описує як ці нездорові стосунки вплинули на її життя. Ванессі уже тридцять два, але її покалічена психіка не дає їй покінчити з минулим і рухатися далі. І особливо тяжко, коли це минуле не дає про себе забути.
Місцями книгу було читати настільки бридко, що хотілося її закрити і викинути. Те, як уміло дорослий чоловік маніпулює дівчинкою, як він влучно знає що, де і як сказати, щоб Ванесса завжди почувалася винною і завжди хотіла його захищати, навіть ціною власного майбутнього.
Книга дійсно дуже сильна та змушує над багато чим подумати.
Рух MeToo, у якому жінки звинувачують у сексуальних домаганнях та насильстві відомих політиків, акторів, режисерів та ін., гримить гучно, але скільки ще жінок так до сих пір бояться розказати свою історію.
Але ж жінки потерпають від сексуальних домагань не тільки від знаменитостей. З покон віків жінок вчать бути покірними, слухняними, нікому нічого не казати - бо що скажуть люди, або ти сама в усьому винна.
Так от, авторка книги вирішила написати історію, яка напів-Лоліта, але більше направлена на висвітлення теми завуальованих сексуальних домагань, які зустрічаються на кожному кроці у нашому складному сучасному світі.
І дуже страшно, коли це стосується дітей, які не знають що робити і до кого звернутися.
Головна героїня Ванесса у свої 15 років мала "особливі" стосунки зі своїм учителем літератури. І от книга описує як ці нездорові стосунки вплинули на її життя. Ванессі уже тридцять два, але її покалічена психіка не дає їй покінчити з минулим і рухатися далі. І особливо тяжко, коли це минуле не дає про себе забути.
Місцями книгу було читати настільки бридко, що хотілося її закрити і викинути. Те, як уміло дорослий чоловік маніпулює дівчинкою, як він влучно знає що, де і як сказати, щоб Ванесса завжди почувалася винною і завжди хотіла його захищати, навіть ціною власного майбутнього.
Книга дійсно дуже сильна та змушує над багато чим подумати.
01.03.2024
У романі розкриваються такі теми, як психологічне та сексуальне насильство, секс із підлітком, посттравматичний синдром. Читати цей роман було складно... морально. Роман дуже похмурий, це не весела фентезі-історія про кохання. Іноді доводилося просто відкласти книгу та перепочити. Це історія про 15-річну дівчинку, яка хотіла кохання, турботи, щоб хтось жадав її уваги. Будучи досить розумною, щоб отримати стипендію у приватній школі та досить обдарованою письменницькою майстерністю, Ванесса вступає до літературного гуртка, який веде її 42-річний вчитель. Мені подобається, що авторка не романтизувала ці відносини, а писала «все як є». У книзі дуже чітко простежується, як дорослий чоловік може впливати на незміцнілий розум підлітка і які це має наслідки вже у дорослому віці. Навіть не будучи психологом, відразу зрозуміло, наскільки вона зламана, пригнічена і наскільки вона залежить від нього, навіть через 17 років. Усе її життя це він. Але зараз його, вже 59-річного, звинувачують у домаганнях кілька жінок і суспільство вішає на нього ярлик «педофіл». Але якщо це було не кохання, то що? Невже ці звинувачення є правдивими? Чи було це розбещенням, якщо вона сама цього хотіла? А чи хотіла вона, чи це він їй вселив? Ця книга – про насильство духовне та фізичне. Про те, які неймовірно рідні форми та образи це насильство може набувати, і як важливо вже потім, у більш свідомому віці, його визнати, щоб нарешті здобути свободу.
08.02.2024
«Мені просто дуже потрібно, щоби це була історія кохання. Розумієш? Дуже, дуже потрібно. Бо якщо це не історія кохання, тоді що?»
Але «Моя темна Ваннеса» - це, вочевидь, не історія кохання, і сприймати її так було б великою помилкою. Взагалі, мені важко уявити, що хтось в цій книзі бачить романтизацію стосунків викладач/учениця, адже читаючи ці сцени автоматично в голові загоряється лампочка з написом «wrong».
Хоча варто визнати, що роман, який ще й написаний від першої особи, не має в собі прямих повчань від авторки, де вона б наголошувала на аморальності певних вчинків. Як на мене, це й не потрібно - читач і сам цілком може зробити висновки, навіть коли думка оповідачки, Ванесси, буде прямо протилежною. Вона розказує те, у що хоче вірити, лише поступово приходячи до певного розуміння.
Це книжка, яка лишає по собі слід. Вона важка, місцями дуже й дуже неприємна, часто хочеться закрити її й уявити, що в реальності так не буває. А найстрашніше те, що буває. Пам‘ятаю, в нашу школу прийшов новий молодий вчитель, і за певний час пішли чутки, що він зустрічається з одинадцятикласницею. І це не були чутки з негативним забарвленням: хтось заздрив, що вона матиме вищий бал, а деякі дівчата хотіли бути настільки ж спокусливими, щоб привабити старшого чоловіка. Не знаю, чи була та історія фантазією ласих на плітки підлітків, чи у всіх під носом відбувався злочин, а ніхто не звернув на це уваги.
Хай там як, а книга вартує уваги, вона добре написана, і хоча з нею не вийде розважитися, але як же талановито авторка демонструє психологічний стан жертви розбещення, яка себе жертвою не вважає. А також те, до чого призводить спроба все життя втікати від гіркої правди.