«Моя внутрішня дитина хоче вбивати усвідомлено» Карстена Дюсса — другий кримінальний роман із чорним гумором про адвоката Бйорна Дімеля. Після подій першої книжки він працює самостійно, намагається більше часу проводити з донькою й обіцяє собі покінчити з насильством. Тренер Йошка Брайтнер радить йому налагодити діалог із внутрішньою дитиною, яку Бйорн називає Сашею. У той самий час з’являється шантажист, який знає забагато про його минуле.
Бйорн Дімель, внутрішня дитина й поради Брайтнера
Після курсу усвідомленості Бйорн уже вміє зупинитися й розкласти складну ситуацію на окремі дії. У другій книжці його більше цікавить, звідки береться перша реакція. Брайтнер пропонує звернути увагу на дитячі потреби та з’ясувати, чому дорослий Бйорн раптово втрачає самовладання. Той приймає вправу буквально й починає говорити із Сашею так, ніби має справу з окремим співрозмовником.
Між порадами й тим, як Бйорн їх застосовує, виникає чорний гумор. Він здатен уважно прислухатися до роздратування, але іноді використовує те, що з’ясував, як виправдання наступного небезпечного кроку. Так сцени з Брайтнером можна читати разом із кримінальною лінією. Спочатку Бйорн знаходить слова для своєї поведінки, а далі читач бачить, що саме він готовий зробити під їхнім прикриттям.
Шантаж і кримінальне минуле у другій книжці Дюсса
У сімейному житті Бйорн намагається змінити звичку реагувати на все з позиції роботи. Водночас у нього є цілком конкретні справи, пов’язані з двома мафіозними угрупованнями. Один із їхніх ватажків перебуває в підвалі дитячого садка. Ця абсурдна обставина зближує в романі місця, які Бйорн мав би пов’язувати з різними частинами свого життя. Коли людина ззовні отримує можливість його викрити, рішення про те, як розмовляти з дружиною або коли приділити час доньці, уже неможливо відділити від того, що він приховує.
Шантажист задає романові власний темп. Бйорну потрібно зрозуміти, якими відомостями той володіє та що може з ними зробити. Відтак внутрішній діалог відбувається на тлі конкретної загрози. Читачеві цікаво стежити, де адвокат і справді аналізує свій страх, а де використовує мову самодопомоги, щоб зберегти контроль над людьми й обставинами.
Роман продовжує «Вбивайте усвідомлено», де Дімель уперше вчиться застосовувати техніки усвідомленості до сім’ї та роботи. Третя частина має назву «Вбивайте усвідомлено на краю світу». Друга книжка підійде читачам кримінальної прози, яких цікавить сатира на мову самодопомоги. Гумор тут виникає щоразу, коли за спокійним формулюванням Дімеля можна впізнати цілком практичний і небезпечний намір.