Історія дуже важка про насильство сім'ї, цькування, прийняття себе, боротьбу зі своїми страхами і помилками.
Але одночасно вона про кохання і дружбу. Про сильну і сміливу жінку. Про відповідального і любящого тата.
Вони сперечаються і підтрунюють один з одного, але іскри так летять, що боюся закоротить скоро.
Вони зцілюють один одного💔
А ще тут є наше улюблене скло. Як без нього?
Читаючи її, я ніби розколювала своє сердце на частини. Так боляче, так сумно... Нестерпно.
Але воно того вартує. Ця історія точно залишиться в моїй пам'яті назавжди.
Поставила книзі п'ять зірочок, і буду рекомендувати всім своїм знайомим книголюбам.
Це місто, ці люди зробили її життя нестерпним, що мало не привело до непоправного.
І от вона знову тут.
Але тепер вона інша, та і виявляється тут залишилися люди, які за нею сумували.
Але є і привиди минулого, які завдали дівчині травм, які вона не спроможна сама залікувати.
Чи зможе давня дружба і нове кохання допомогти Азалії перегорнути сторінку і почати все з початку?
Чи готова дівчина залишити своїх кривдників непокараними?
Головним героям трішки за 20 років, але вони подорослішали завчасно не по своїй волі. Тому, коли я читала книгу, то у мене в голові виникали образи персонажів як мінімум 30+ років. Бо вони ведуть себе по дорослому, думають по дорослому, і стикаються і вирішують дорослі проблеми. І тільки коли авторка нагадує, що взагалі я читаю книгу про майже підлітків, я знову починала переосмислювати цю історію.
Головна героїня в епілозі каже, що так вони грають в дорослих, з дорослими обовʼязками та проблемами - але вони ще по суті діти. І вони ніколи і не в ростуть. Бо вони ніколи не були дітьми. Їм не дали пережити цю фазу.
Мої емоції під час читання книги були дуже різні - то мені було смішно, то боляче, то я лютувала, то мене переповнювала гордість за головну героїню (і той приклад, який вона дає жінкам і молодим дівчатам), то в мене опускалися руки, то на душі було так тепло, що це мене гріло з середини.
Ви мене спитаєте, чому ж я не поставила книзі 5⭐️?
Бо для мене це також про відчуття. Я маю всіма фібрами душі відчувати, що ця книга особисто для мене на 5⭐️. І в більшості моментів вона і була. Але були певні епізоди, фрази, які здавалися мені трішки штучними. Вони були важливі, сказані в правильний момент - але це не відчувалося як природний діалог, чи думка. Ось за ці декілька моментів я зняла пів зірочки.
Книгу я дуже раджу.
Але почитайте список тригерів. Вони на початку книги не просто так ?.
Книга читається легко, хоч в той же час вона не легка. Тут і зґвалтування і наслідки з якими борються герої тепер, страх та самотність, втрата та болюча реальність.
Дві зранені душі, які ховали свій стан за поверхневою маскою, які змогли відкритись і прийняти один одного. Герої мали неповторну хімію, мені хотілось читати про них більше і більше.
Кожна історія кохання має надію, герої незважаючи на свої проблеми показали як це кохати та довіряти один одному, як бачити найкраще у болючому та складному світі. Їхні почуття вражали і одночасно захоплювали.
Книга мені сподобалась, вона глибока, чуттєва, драматична і пристрасна, у ній відчується відчай та надія, турбота та бажання. А чудовий фінал змусив вірити у найкраще.
Крім цього незважаючи на драматичний сюжет, мені сподобалась атмосфера літа та моря, це додавало затишок історії.