0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Нікого немає в лісі. Історії про людей, будівлі і психіатрію

(62 голоси)
Купити
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книгу Нікого немає в лісі

Книжка потрапила у список Найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН 

Ця книжка розповідає про психіатрію через призму окремих історій, розказаних самими героями: про те, як жити з тим чи іншим розладом, як лікуватися і працювати у психіатричних лікарнях, як дбати про рідних, які мають психіатричні діагнози. Такі свідчення нерозривно пов’язані з особистостями оповідачів, з їх багатогранними «я» — тож ці історії в першу чергу про людей, а не про хвороби. Ще одна тема, яка виступає тлом і контекстом до ділення — складна і суперечлива історія психіатрії, і зокрема — її відображення в архітектурі, яка стає дзеркалом суспільних і медичних настроїв. 

  «Чи чути звук дерева, що падає у лісі, якщо нікого немає поруч?» — це запитання запрошує стати свідками: уявно переступити поріг психіатричної лікарні, вислухати чужі переживання, побачити, як вони перестають бути незрозумілими і відлякуючими, стаючи натомість частинами загальнолюдського досвіду.

Чому варто прочитати книжку «Нікого немає в лісі»?

  • Збірка есеїв та художніх репортажів на тему історії та сучасності психіатрії, ментального здоров’я та його порушень у медичному, соціальному, філософському та культурному контекстах.

  • Через свідчення окремих людей авторка розповідає складну історію психіатрії та психічних розладів, пояснює останні не лише з наукової точки зору, а й показує, як вони вплетені у культуру, духовність і світосприйняття, що зрештою стають не чимось невідомим і страшним, а частиною загальнолюдського досвіду. 

  • Торкається табуйованих тем, відтворює справжнє життя медиків і пацієнтів психіатричної лікарні.

  • Авторка — професійна лікарка-психіатриня, що торкається табуйованих тем, відтворює справжнє життя медиків і пацієнтів психіатричної лікарні. Книжка написана на основі її персонального досвіду.

Про Христину Шалак:

Христина Шалак — лікарка-психіатриня, клінічна психологиня, громадська діячка. Пише есеїстику, художні репортажі й науково-популярні статті.

Цитати:

«Невідомий/Невідома» — так зазвичай пишуть на титульній сторінці історії хвороби, якщо про особу немає жодної інформації. Таке часто трапляється у психіатричних лікарнях: людину привозить карета «швидкої», поліція чи просто небайдужі перехожі, їй очевидно потрібна допомога, але з собою не має жодних документів, вона не може назвати свого імені або ж називає стільки різних імен і прізвищ, що, найімовірніше, кожне із них є вигадкою. Її шпиталізовують, лікують, а далі починається майже детективна робота з пошуку хоча б когось, хто б міг щось про неї знати, її рідних людей, які, якщо пощастить, також шукають її. У кращих випадках таки вдається когось знайти, але трапляється, що людина так і залишається Невідомою — і осідає у лікарняному відділенні, як у чистилищі, без можливості рухатись кудись далі. Проводить тут роки, десятиліття, день за днем, аж до самої смерті, до спочинку під хрестом із тим же написом — Невідомий/Невідома, а з відомого — тільки дата смерті. 

 

Депресія — не тільки розлад психіки, вона впливає і на тіло. Через неї стає фізично важко рухатися або ж навпаки — в поєднанні з нестерпною тривогою вона спричиняє безцільну метушливість, хаотичність, яка не має іншої мети, як зменшити внутрішню напругу. Людина не може їсти (або ж їсть надто багато), не може спати (або ж спить по шістнадцять годин), не може відчути свого тіла (або ж перебільшено чутлива до всіх його внутрішніх процесів, що навіює віру в існування якоїсь смертельної недуги). Ті, кого вона спіткала, стають схожими на казкового Кая, якому друзки із зачарованого дзеркала потрапили в око та серце: світ, люди, майбутнє, вони самі бачаться їм через призму химерного скла, і ніхто не може переконати у зворотному: я сам (чи сама), нікого немає навколо.

 

Немає якогось універсального рецепта, як скерувати пацієнта до психіатра так, щоб це не образило. Єдине, що можна, — це бути людиною і розуміти, що поруч із тобою так само сидить людина, яка має почуття і якій важко. Яка злиться не тому, що вона погана чи поганий ти, а тому, що їй тепер дуже і дуже складно в житті, і вона себе перестала відчувати взагалі. Тому важливі довірливі стосунки, варто говорити так, як є, не приховувати діагнозу: ваші симптоми не пояснюють не тому, що я — поганий лікар, не тому, що у вас щось невідоме, а тому, що вони мають іншу причину. І вам треба більше відпочивати, гуляти, приділяти часу собі.

Характеристики
Видавництво Лабораторія
Категорія Нон-фікшн книги
Кількість сторінок 232
ISBN 978-617-8203-75-7 (паперове видання), 978-617-8203-76-4 (електронна книга), 978-617-8203-77-1 (аудіокнига)
Теми репортаж
Розміри 145х215 мм
Літературний(а) редактор(ка) Анна-Марія Волосацька
Коректор(ка) Руслана Маринич
Макет Олена Білохвост
Технічний редактор Микола Климчук
Художній(я) редактор(ка) Тетяна Волошина
Дизайн обкладинки Марія Кінович
Автор(ка) Христина Шалак
Теги:
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Анна 10.10.2024

З величезним захопленням буквально "проковтнула" цю книгу, яка стала для мене справжнім відкриттям. Я з родини, навіть династії, неврологів, тож у мене є досить широке розуміння медичної сфери та процесів, які відбувалися і відбуваються в нашій системі охорони здоров'я. Але прочитання цієї книги подарувало мені новий погляд на багато важливих аспектів. Деякі моменти були настільки новими і цікавими, що я додатково після прочитання проводила купу ресерчу, щоб глибше розібратися в цьому, і кожні декілька сторінок відкладала теми для обговорення з друзями.

Загальні дані про психіатрію подані чітко і доступно, що робить книгу легкою для сприйняття навіть тим, хто мало знайомий з цією складною темою. Відкриттям для мене стала ще й інформація про вплив архітектури на ставлення до психічних хвороб і пацієнтів. Було вкрай цікаво дізнатися, як архітектурні рішення лікарень та медичних закладів відображають уявлення про хвороби та людей, які з ними стикаються.

Ще хочу відзначити, що мене здивували дати деяких постанов, і методів лікування. Читаючи дані про це, я усвідомила, що багато речей, які я сприймаю як щось звичне та само собою зрозуміле, є насправді зовсім недавніми досягненнями. Це знову ж таки підкреслює, наскільки швидко розвивається медицина і як важливо не забувати про те, через які етапи вона пройшла, аби дійти до сучасного стану.

Особливо глибоко відгукнулося мені пояснення авторки про те, що психіатрія — це лікування невидимого, і що сама хвороба часто нагадує віру в Бога: її не можна побачити чи відчути фізично. Мені здається, що це порівняння відображає сутність психічних розладів і складність їхнього лікування.

Для мене ця книга точно стала одним із фаворитів року, і це зважаючи на те, що я зазвичай не є прихильницею жанру нон-фікшн. З нетерпінням чекатиму нових робіт від пані Христини, сподіваючись, що вона продовжить писати на такі важливі стигматизовані теми.
Маргарита 17.09.2024
Дуже цікава книга про реальну ситуацію з психіатричним лікуванням в Україні. Зловила себе на думці, що деякі фільми (типу Джокера) романтизують психіатричні лікарні. В цій книзі про те, що ці лікарні - доволі сумне місце, часто вони обшарпані, недофінансовані, лікарі з вигоранням і маленькою зарплатою, на пацієнтів часто забили їх рідні, чи взагалі пацієнти-безхаченки.

Книга складається з декількох частин, одна з них - цікаві моменти про історію психіатрії і про будівлі психіатричних лікарень. Друга частина - про досвід авторки роботи в психіатрії (врешті решт вона відчула, що вигоріла, і вирішила займатися приватною практикою).

Авторка вчилась на медика і коли обирала спеціальність, навіть викладачи намагались її відговорити, тобто навіть серед лікарів психіатрія стигматизована.

Мене вразив факт, що по суті всі психіатричні захворювання ніяк не діагностуються апаратно (типу томографами чи МРТ), лікарі ставлять діагнози тільки по відповідям на опитувальник. Також ніхто не дасть гарантії, що якесь лікування подіє чи буде ефективним - десь вірогідність 50%, що не подіє. Це дуже позбавляє ілюзій романтизму професії.

Ще був цікавий момент, що психіатри “винайшли” психологію і психоаналіз,, щоб не працювати з хворими людьми в холодних лікарнях, а щоб приймати фінансово забезпечених людей, які хочуть “покопатися” у своїх травмах.
Софія 12.04.2024
Почувши історію написання книги на презентації, я вже знала, що обов'язково придбаю її. Ця книга важлива з тієї точки зору, що вона привертає увагу до стигматизованих речей, допомагає по-іншому на них подивитись. Величезна кількість українців ще досі залишаються упередженими щодо психологів та психотерапевтів, що вже говорити про психіатрів. Ми хочемо від цього відмежуватися, психічні розлади стосуються будь-кого, лише не нас. Хворіють божевільні, ми ж - нормальні, це нас не стосується. Та це не так.

Я дуже хотіла би подякувати авторці за те, що завдяки їй чимало людей змогли заглянути за завісу, зайти у цей ліс, прогулятись ним, навіть придивитись до деяких дерев. Зрозуміти, що ми всі, насправді, з одного світу, а ліс не завжди реальний, якщо говорити саме про людей, які не закриті у психіатричних лікарнях.

Ми ще досі не знаємо що викликає шизофренію. Це та страшна хвороба, яка несе за собою значні, незворотні зміни для особистості. Та мені було неймовірно цінно чіткіше побачити, як виглядає це захворювання, як життя людини змінюється, та й життя її оточення. Ці всі історії, вони не є приємними. Навіть якщо закінчуються добре, вони жахливі. Та ми можемо це змінити, ми можемо впливати на такі історії. Знаючи симптоми, можна вчасно звернутися до фахівців, можливо попередити хворобу, або ж полегшити її протікання, адже вилікуватись, на жаль, можна не від усього. Психічних розладів часто одразу не видно, вони більше всередині, аніж ззовні. Та я вважаю, що ми маємо більше говорити про це. Про те, який вплив вони мають на життя людей. Про те, що з цим робити. Про те, що це нормально. Я ще раз дякую авторці, що вона звернулась до цієї теми. Для українців, на мою думку, цей твір має особливу цінність.
Костюк Тетяна 11.03.2024
Неймовірна книга, дуже щира, чесна, глибока і дуже красива. Настільки це було добре, що я хотіла після кожного невеличкого розділу закрити її і подумати, не спішити. Я аж засмутилась, що вона закінчилась, я б читала б і читала б. Якщо пані Христина читає відгуки, то я мушу сказати, що пишіть ще, а я однозначно буду рекомендувати цю книгу багатьом людям.

Окреме спасибі за переплетення художньої літератури, образотворчого мистецтва і архітектури. Було дуже цікаво, я гуглила, дивилась в кольорі і склала собі ще список того, що хочу прочитати.
Старко Катерина 10.03.2024
Для мене книжка ділиться на дві частини: цікаву і не дуже цікаву, проте захопливу для тих, хто любить персональні історії пацієнтів.

У першій авторка розповідає про атрибути психіатра, історію психіатрії у 25 фактах, каральну психіатрію та історію психіатрії в архітектурі.

"... історія психіатрії схожа на ту саму вимощену добрими намірами дорогу, що веде до пекла".

Кілька цікавих фактів:

* Перший антидепресант (іміпрамін) з'явився на ринку в 1958 році.
* У радянських лікарнях методом катування був укол сульфозину (розчин сірки в оливковій або персиковий олії), який викликав біль та гарячку.
* Перша психіатрична лікарня в Україні почала працювати в Харкові у 1796

В умовно другій будуть розказані історії пацієнтів чи колег авторки. Ця частина сподобається тим, хто полюбляє книжки Ірвіна Ялома, Олівера Сакса і Ґаліт Атлас.

Найбільше сподобалися обізнаність авторки в історії української психіатрії, історії та літератури. У книжці багато прикладів з нашого контексту. Ще дуже хочеться закцентувати увагу на чуйність, повагу і людяність пані Христини.
Евеліна Чорнобай 09.02.2024
Дуже незвичайна книга, дійсно було цікаво читати про закулісся психіатричної системи України, разом з тим авторка вміло поєднала ці описи з історіями з життів окремих пацієнтів. Книга читається дуже легко, я прочитала її на одному диханні. Рекомендую до прочитання!
Целік Катерина 28.01.2024
Було дуже цікаво почитати про українську психіатрію, сподобалось як пише авторка, було захопливо
Нікіта 03.11.2023
Я взагалі нічого не чув про авторку і про книжку також. Мені пощастило побувати на презентації цієї книжки під час Львівського книжкового форуму видавців, і після одразу захотілось прочитати якнайшвидше, бо настільки зацікавили, що неможливо було втриматись. А ще мені здається, що всі книжки, які мені підписують автори/авторки потрапляють у саме серце. Загалом раджу. Не бійтесь якщо ви нічого не знаєте про психіатрію, пані Христина пояснює все доступними словами, буквально кожний розділ допоможе більше дізнатись не тільки про тему цієї книжки, а й щось про себе нове. Отож мерщій читати, вам обов’язково треба це прочитати.
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*