Прийняття
«Прийняття» Ганни Крицької — автобіографічна книжка, у якій авторка осмислює особисті втрати з досвідом гештальт-терапевтки. Після смерті чоловіка вона та її діти мали роками вчитися жити зі зміною в родині. Поштовхом до написання стала повномасштабна війна, коли Крицька знову замислилася, на що може спиратися в нестійких обставинах. Поряд зі спогадами про сім’ю, еміграцію й повернення додому вона розглядає тривогу, любов, зневіру й те, що у своїй практиці називає прийняттям.
Родинна втрата в автобіографії Ганни Крицької
Крицька згадує смерть чоловіка як подію, яку кожен у сім’ї мав переживати зі своєї позиції. Її цікавить, як дорослі й діти зберігають стосунки, коли їхні реакції різняться, а відомий розпорядок уже неможливо повернути. В уривку, опублікованому видавцем, вона окремо розглядає злість на померлу людину. Це одна з реакцій, про які може бути важко говорити вголос. Авторка пояснює, яке місце надає їй у власному розумінні горювання.
Лінія еміграції й повернення розширює це питання. У книжці прийняття минулої події пов’язане з рішеннями, які доводиться приймати після неї. Крицька розглядає, як визначити, за що можна відповідати в теперішньому, що людина ще здатна змінити і з якими наслідками їй доводиться рахуватися. Через це сімейна історія переходить до питань про дім, належність і спосіб підтримувати зв’язок у періоди змін. Особливої ваги набувають стосунки батьків із підлітками, коли зміни збігаються з вимушеним переїздом.
Тривога й гештальт-підхід у книжці «Прийняття»
Професійні спостереження Крицька пояснює через випадки з практики. В одному з них вона пропонує групі підлітків медитацію й помічає, що в двох учасниць підвищується тривога. Їй доводиться окремо працювати з їхніми реакціями. Сцена пояснює її підхід до конкретної людини. Те, що можна запропонувати групі, кожен сприймає зі своїм досвідом, і цю реакцію потрібно враховувати.
Крицька також викладає власне бачення нарцисичної травми й розмірковує, як люди розпізнають почуття, які звикли приховувати. Вона поєднує ці спостереження з тим, що пам’ятає про власну поведінку. Через це читач може бачити, коли авторка повертається до біографії, а коли застосовує поняття зі своєї професійної роботи.
Книжка підійде читачам автобіографій і психологічної прози, яким цікаві історії про родину після втрати та професійний погляд на щоденні реакції. Її практична частина виростає зі спостережень Крицької, тому спосіб розмови про тривогу можна читати поруч із ситуаціями, у яких авторка бачила, як по-різному реагують люди.