Розсипані кордони

Про війну, що руйнує звичні уявлення про реальність, любов і дім

Глибоко особистий і водночас узагальнений художній погляд через жіночу призму на життя під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Роксолана Жаркова, письменниця та журналістка, створила роман-рефлексію, в якому змішуються голоси людей, зруйнованих і змінених війною. Через історії своїх героїнь вона говорить про втрату дому, тілесність страху, силу пам’яті та пошук надії серед руїн. «Розсипані кордони» — не про смерть, а про те, як вчитися жити поруч із нею. Міждержавні кордони тут постають символом особистісних меж — тілесних, емоційних, психологічних. Особливо це відчутно після втрати дому, коли людині доводиться відновлювати себе з уламків пережитого. Ці досвіди — глибокі, складні, майже невимовні — проникають у найтонші шари відчуттів, розривають звичну реальність, розсипаються у самотності, губляться у рутині болю. Але саме через їхнє осмислення та проговорення можливе подальше життя, відновлення і рух уперед.

Чому варто прочитати книжку «Розсипані кордони»?

• Збірка короткої прози, за допомогою якої авторка надає простір жіночому голосу — щирому, вразливому, здатному проговорювати те, що зазвичай залишається замовчаним.
• Глибоке занурення в тему травми, пам’яті, культурної ідентичності.
• Книжка, що осмислює російське повномасштабне вторгнення зсередини — без пафосу, але з глибокою емпатією.
• Видання складається з десятків історій, які формують багатоголосий портрет нації в стані боротьби.
• Головною героїнею стає сама Україна — в її зламаності, красі, втраті, пам’яті та незламності.
• Авторка передає психологічну динаміку війни через прості, але проникливі розповіді й живу мову.
• Книжка актуальна для сучасного читача, який шукає слова, щоб осмислити спільну травму та шлях до відновлення.
• Сподобається шанувальникам літератури, які відображають і осмислюють сучасну російсько-українську війну.

Про авторку:

Роксолана Жаркова — сучасна українська письменниця, журналістка, дослідниця жіночого письма. Переможниця всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Твори авторки перекладено польською, латиською, словацькою, хорватською, англійською та французькою мовами.

Про що книга

«Розсипані кордони» — це книжка, яка не лише про географічні межі, зруйновані війною, а й про кордони всередині людини, про втрату та пошук себе в новій реальності. Тексти написані в період повномасштабного вторгнення й зафіксували живу тканину болю, неспокою, смутку, любові, віри. Це своєрідна мапа емоційного виживання в часи катастрофи.

Роман побудований на коротких розповідях, кожна з яких — це голос, що доноситься з-під уламків звичних життів. Тут є історії жінок, які тікають із дітьми з окупації; чоловіків, які беруть до рук зброю, не вміючи стріляти; людей похилого віку, які залишаються у своїх селах до кінця. Це не епічна сага, а щоденник колективної рани, що пульсує болем, але не здається.

Головний мотив книги — спроба зберегти людське обличчя серед нелюдяності. Жаркова говорить про травму, але не романтизує її. Вона показує людину в момент вибору: залишитись або піти, промовчати або говорити, любити або збайдужіти. Через ці дилеми народжується справжня українська література воєнного часу.

Книга багата на реальні деталі: запах підвалу, звук вибуху, розмова телефоном з рідними. Це дає змогу читачеві не просто читати про війну, а відчути її тілом. Саме ця тілесність робить текст живим і правдивим. Тут не знайдеш патетики — лише чесність і простота, що розривають душу.

«Розсипані кордони» — не лише літературне свідчення, а й акт спротиву. Вона збирає воєдино розсипані голоси, емоції, фрагменти досвіду і пропонує з них зшити нову українську ідентичність. Ідентичність, що пройшла через вогонь, втратила, але не скорилася. Саме тому ця книга є відображенням нашого способу пам’ятати й бути.

Сюжет та головні герої

У центрі книги — не один герой, а ціла країна. Герої Жаркової — це ті, кого ми зустрічаємо щодня: жінки в евакуації, діти на вокзалах, волонтери, військові, сусіди в укриттях. Їхні імена можуть бути вигаданими, але досвід — справжній. Усі ці персонажі разом створюють мозаїку спільного болю й надії.

Авторка не шукає драматичних поворотів — справжня драма тут уже сталася. Її сюжет — це життя в умовах постійної тривоги: як зберегти любов, як говорити з дітьми, як пережити зиму без світла. Це буденність, з якої зіткано героїзм. Кожен персонаж — це дзеркало реального українця в реальному часі.

Для кого ця книга

«Розсипані кордони» буде особливо важливою для:

• читачів, які хочуть осмислити повномасштабну війну на емоційному рівні;
• людей, які пережили втрату, евакуацію, травму — і шукають відлуння своїх історій;
• журналістів, культурологів, аналітиків, що досліджують вплив війни на суспільство;
• молоді, яка шукає нові сенси й підтримку в літературі.