Спів Божої пташки
«Спів Божої пташки» Василя Шкляра — психологічний роман про Миколу Погорілого, який залишає роботу напередодні Чорнобильської катастрофи. Він хоче віддалитися від Києва й написати кіносценарій, а розмова з дружиною Софією виявляє, як давно вони уникають питань про спільне життя. Коли звичний побут змінюється через аварію, рішення поїхати набуває для кожного іншого значення. Під цією назвою КСД перевидає ранній роман Шкляра «Ностальгія».
Микола Погорілий і Софія після Чорнобиля
На перших сторінках Микола повертається до київської квартири й чує за стіною кішку, яку, схоже, залишили саму. У помешканні зачинені кватирки. Софія не відчиняє їх, попри заспокійливі повідомлення, хоча сама працює на телебаченні й готує матеріали для ефіру. Через цю побутову суперечність Шкляр показує, як люди діють за умов непевності. Те, що можна сказати публічно, і те, як родина поводиться вдома, існують у різних площинах.
Розмова про звільнення повертає до сімейної лінії. Микола каже, що стомився й хоче оселитися в порожній хаті над річкою, яку йому запропонував Стах. Софія запитує, чому він не їде до матері й не бере із собою сина Петруся. Для Миколи відстань потрібна, щоб зосередитися на роботі над сценарієм. Для Софії вона порушує питання про те, як тепер розподілятимуть турботу про дитину і чи хоче чоловік повернутися до спільного життя.
На річці Шкляр змінює інтонацію. Під час спільної риболовлі Стах плутає жилки, а тоді сам падає у воду. У побутовій комедії Микола дістає перепочинок від напружених розмов. Так автор показує, чому усамітнення приваблює героя вже самим ритмом, ще до того як він встигне щось написати.
«Ностальгія» Василя Шкляра в перевиданні
Чорнобильська катастрофа задає час і обставини, у яких герої переглядають давні домовленості. Микола пробує змінити власний розпорядок і повернутися до творчості, а Софія продовжує працювати там, де доводиться озвучувати оптимістичні повідомлення. Автор переходить від опису спустілого помешкання до спогадів і відкладеної розмови. Через такі переходи роман показує, наскільки теперішнє залежить від того, що в минулому подружжя залишало невисловленим.
Видання містить передмову Михайла Слабошпицького, який розглядає «Ностальгію» в контексті ранньої прози Шкляра. Роман підійде тим, хто шукає художню книжку про повсякдення після аварії й про те, як суспільна тривога входить у домашнє життя. Якщо ви знаєте автора за «Чорним вороном. Залишенцем», тут інший масштаб оповіді. Історичний злам видно з квартири, телевізійної роботи й рішень сім’ї, яка намагається зрозуміти, як жити далі.