Свідоцтво про існування. Досвід проживання перинатальної катастрофи

Автобіографічна історія про любов, сильнішу за смерть. Пам’ять, яка не зникає. І життя, що триває, змінюючись назавжди.

Діти-Янголи часто лишаються невидимими для світу,

але вони завжди будуть реальними для своїх батьків.

Їхнє існування беззаперечне, і ця книжка — підтвердження цього.

Це їхнє свідоцтво про існування та визнання.

Дар’я Коцюба – мама двох синів-Янголів й авторка глибоко особистої й водночас суспільно важливої книжки про проживання перинатальної втрати «Свідоцтво про існування». Це історія одинадцятирічного шляху до материнства: безпліддя, протоколи ЕКЗ, надії й виснаження, вагітності, війна, еміграція, очікування народження і момент, коли життя раптово обривається. І, водночас, це простір розуміння і підтримки, де дозволено називати втрату втратою, дитину – дитиною, а горе – реальним і гідним поваги.

Дар’я відкрито говорить про те, що у суспільстві часто замовчують: про дітей, імена яких лишаються невидимими для світу, але назавжди живуть у серцях батьків; про право на скорботу й потребу системної медичної й психологічної підтримки родин після втрати. «Свідоцтво про існування» може стати прихистком для тих, хто пережив подібний біль, і ключем до розуміння для тих, хто хоче навчитися бути поруч.

Чому варто прочитати книжку «Свідоцтво про існування»?

• Щира автобіографічна книжка про життя родини до, під час і після втрати дитини.
• Видання стане опорою для тих, хто проживає горе, важливим читанням для близьких, лікарів, психологів та всіх, хто дотичний до теми перинатальної втрати.
• Порушує питання створення протоколу підтримки для родин, що переживають досвід перинатальної втрати, підвищення обізнаності про процес горювання та виховування в суспільства емпатії до найглибших людських втрат.
• Окремі розділи написані чоловіком авторки і фахівчинею з перинатальної психології.

Про авторку

Дарʼя Коцюба — авторка, громадська діячка та засновниця спільноти «Народжені ненародженими».

Народилася й виросла в Києві. За освітою фінансистка, проте особистий досвід втрати дітей став переломним моментом і визначив її покликання — бути підтримкою для батьків, які втратили дітей під час вагітності, у пологах, незадовго після народження.

Свій шлях Дарʼя осмислила у книзі, присвяченій досвіду багаторічного непліддя, проживання втрат й материнства поза звичними суспільними рамками. Через слово вона відкрито говорить про те, що зазвичай замовчується, знімаючи стигму з теми ненароджених дітей та повертаючи їй гідність.

Свою діяльність вона розглядає як особисту місію — місію жінки й матері.