Вийшло щось середнє між фантастикою жахів та психологічним трилером… А починалось же - як міжзоряна пригода (тут із теплом у серці пригадую старого-доброго Лема: «живий» океан, що генерує фантоми людей, повʼязаних у свідомості героя (героїв) з глибоким психологічним потрясінням; група науковців, загнаних в кут власними страхами…)
Замінивши «океан» на грибницю, а «фантомів» на химер, отримаємо кістяк «Танцю недоумка», ні?
А от гг зовсім не схожий на доктора Кельвіна. Гіль Гершович - типовий киношний герой, така собі суміш Командо з Елен Ріплі (вона мене в дитинстві лякала)
Він бере участь у міжгалактичній експедиції на планету Іш-Чаль (тут автор намагався прив’язати філософію майя, але тему далі назви не розвив) далеко не з наукових поривань.
Він має істеричну дружину та маленьку дочку і перші +\-100 сторінок - це роздуми про те, як важко бути жонатим.
Зрештою (СПОЙЛЕР), персаножа Віри (дружини гг) якось безглуздо зливають і він стає завидним холостяком.
Але це не біда, бо його колега біологиня Ірма - теж гаряча штучка, а значить є перспектива амурної пригоди (від «моя Вірунька» до «крім Ірми мені ніхто не потрібен» якихось кілька місяців - он який гарний сімʼянин наш Гіль).
На новій планеті крім химер, про яких уже йшлося, героїв чекають залишки давньої цивілізації, екзотичні рослини (з сюрпризом) і не зовсім привітні представники місцевої фауни.
А також міжгалактичне побоїще з ріками крові та відірваними кінцівками.
Не скажу, хто переміг (бо й сама не зрозуміла), але що битва була епічна - це вже точно.
Тут дуже багато різних вигадок, від яких буквально зриває дах. Але мені не зрозуміло, навіщо всі ці освоєння інших планет в нащій Галактиці та навіть планет в інших Галактиках. Для віднаходження зброї масового знищення?
Головний герой, герої зовсім не викликали в мене позитивних емоцій, або я їх не розуміла, їхні мотивації, або негативне відношення.
При тому моя оцінка роману це тверда четвірка, тому що розумію, що мені певно не зайшов цей жанр, або конкретний роман, тоді як за об'єктивними характеристиками роман класний.
Також до останнього мене не покидало відчуття, що то все нереально, може наснилося головному герою, або він знаходиться в нейроконструкторі, але ні, таки дійсно весь цей жах відбувався на іншій Галактиці на ворожій планеті, куди організація "Корпуск Конкістадорів" заслала людей із своїми сім'ями, тобто із цивільними. Хоча вони знали про небезпечність місії, і що з цього всього може вийти. Але великі гроші, страховка зіграли свою роль і перехилили шальки терезів у сторону цього рішення.
"Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити."
Однозначно, тут колоритне спілкування, яке розбавляє гумором напружені ситуації, які виникають доволі часто.
Спочатку в творі багато уваги приділяється подружнім стосункам, коли дружина пиляє, в родині мало грошей, а чоловік у вічному пошуку роботи. Та вже дуже скоро зав'язується сюжет, героям треба летіти навіть не просто на іншу планету - в іншу галактику.
За канонами жанру є друг, який попереджає, що така подорож може виявитись вигадливим самогубством, але ж хто коли такі поради в трилерах слухав, так?
І ось Гілель, його дружина і дочка - на малоосвоєній екзотичній планеті. Ілларіон Павлюк подає цікаві символічні потрактування назви планети, від яких у читача наростає тривога. Стрімко ця тривога переростає в страх, цікавість і легке запаморочення від швидкості і неймовірності подій. Автор кілька разів просто перевертає все з ніг на голову. Головною мотивацією героя є порятунок дочки, що трошки нагадало "Я бачу, вас цікавить пітьма", але цей твір інакший. Я б сказала - трошки слабший за "Пітьму", проте теж цікавий і насичений. Однозначно, ви захочете дізнатись і розгадати усе, що коїться на цій дивній планеті.
Фантастичний трилер, тим паче про космос – абсолютно не моя історія. Але книжковий челендж від Лабораторії з темою «Жанр, який рідко читаєте» вніс свої корективи. Коли як не зараз?! І я жодного разу не пошкодувала, що обрала цю історію.Ще й у кіно сходила б, бо виглядає це все дуже кінематографічно.
Це дійсно якісна українська фантастика з непередбачуваним сюжетом, цікавими багатогранними персонажами та оригінальними ідеями. Автор створює нову екосистему – неповторний світ, який дуже детально прописаний. А сюжет закручує так, що ніколи не здогадаєшся куди заведе тебе наступний «поворот».
Та, не дивлячись на те, що в книзі так багато фантастичного, це історія про людей. Про людські відносини. Про звичайні земні проблеми, які нікуди не зникають навіть у космосі. Про переживання та дитячі травми, які в майбутньому призводять до травматичних досвідів. Головне – знайти в собі сили пережити і відпустити їх та глянути своєму страху в очі. Адже як влучно написав автор «Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити».
Книга хоч і об’ємна, але читається швидко, бо відірватись від неї не можливо. Тримає в напрузі від початку і до кінця. Є про що і над чим подумати. А відкритий фінал дає волю фантазії. І ось питання: «А чи буде продовження?» Сподіваюсь, що так.
Тому це однозначно 10/10. І моя особиста рекомендація.
Це дуже крутий представник сучасної, української фантастики.
Я в захваті.
Перед нами Київ майбутнього. Головний герой живе зі своєю сім`єю у захмарній висотці, яку вони собі дозволити на даний момент не можуть, бо чоловік не може знайти собі роботу після останньої місії. Оселя у них супер-високо-технологічна, а по телевізору показують прогноз погоди, разом з прогнозом людей, які загинуть сьогодні у Києві.
І от Гілель ходить по співбесідам, але його нікуди не беруть. Але одного разу роздається дзвінок від компанії, в яку він подавав заявку ще у часи своєї юності. У часи, коли він ще не відповідав за дружину та доньку. І тоді цей дзвінок був би для нього найщасливішим моментом в житті. Але тепер він не може наважитися на такий ризиковий крок. Адже його разом із сім`єю відправлять на віддалену планету для її колонізації. І ніхто не дає ніяких гарантій, чи виживуть вони.
Але фінансова ситуація, а ще сварлива дружина все таки змушують Гілеля ув`язатися у цю авантюру.
Дуже радує, коли сучасні українські автори пишуть щось таке масштабне, цікаве, продумане, непередбачуване та круте. Радує, коли ти не можеш відірватися від читання.
Текст обʼємний, тому в ньому можна виділити багато підтем. Для мене це історія про спадок. Чому так? Тому що прослідковується ідея спадку як від батьків до дітей, так і від покоління до покоління.
Також, це історія про наслідки вчинків. За сюжетом людство намагається знайти порятунок на іншій планеті. Та виявляється, що це неймовірно складна задача. Неможливо забруднювати планету і просто втекти на іншу. Неможливо втрутитись на іншу планету і думати, що можна знову втекти.
Так і в стосунках між людьми, так і в особистих вчинках. Перед головним героєм постійно постають доволі важкі моральні дилеми. Це викликає переживання і емпатію до нього.
Як я вже сказала на початку відгуку, що це психологічний трилер. І книга справді тримає в напрузі, буквально до останньої сторінки. Фінал там неоднозначний, так і проситься на продовження.
Як і інші книги Павлюка, «Танець недоумка» виглядає кінематографічно, я б справді хотіла щоб зняли фільм.
Мені сподобалось, є над чим подумати під час читання. Планую ще колись перечитати, аби звернути увагу на інші аспекти сюжету.
Гіль Гіршевич проживає у Києві в далекому майбутньому, працює космічним біологом, був учасником бойових дій у складі розвідувально-диверсійної групи на Проксимі. Такі, знаєте, за статистичним прогнозуванням, можуть створити небажані проблеми для роботодавця, як потенційно неврівноважені та нестабільні елементи команди.
А ще у Гіля генетичне захворювання, існує ризик 50/50, що він стане недоумком. Та це проявиться у вікні 35-44 років, не раніше, не пізніше. Хвороба дасть про себе знати специфічними симптомами і шляху назад не буде.
Як тут не погодитись на чудовий спосіб заробити грубі гроші швидко - поїхати у складі команди біологів для заснування колонії на новій планеті. Зі сім’ями, адже лише шлях туди складатиме 20 земних років. Та й ризик мінімальний, статистично підтверджений.
Звісно, спочатку все йде за планом. Проте ідеальний роботодавець замовчує проблеми на планеті, які ставлять під загрозу не лише успішне завершення місії, а й життя поселенців.
Чудова українська космічна фантастика. Роман великий за обсягом і дуже цікавий. Ілларіон Павлюк, як завжди, вміє тримати інтригу до кінця.