Танець недоумка

Космічний науково-фантастичний трилер від Ілларіона Павлюка - цієї фрази достатньо, щоб поставити цю книжку першою в списку бажаних до прочитання. Насправді, достатньо і фрази "книжка Ілларіона Павлюка", але й жанр космотрилера сам по собі теж інтригує неабияк.
Спочатку в творі багато уваги приділяється подружнім стосункам, коли дружина пиляє, в родині мало грошей, а чоловік у вічному пошуку роботи. Та вже дуже скоро зав'язується сюжет, героям треба летіти навіть не просто на іншу планету - в іншу галактику.
За канонами жанру є друг, який попереджає, що така подорож може виявитись вигадливим самогубством, але ж хто коли такі поради в трилерах слухав, так?
І ось Гілель, його дружина і дочка - на малоосвоєній екзотичній планеті. Ілларіон Павлюк подає цікаві символічні потрактування назви планети, від яких у читача наростає тривога. Стрімко ця тривога переростає в страх, цікавість і легке запаморочення від швидкості і неймовірності подій. Автор кілька разів просто перевертає все з ніг на голову. Головною мотивацією героя є порятунок дочки, що трошки нагадало "Я бачу, вас цікавить пітьма", але цей твір інакший. Я б сказала - трошки слабший за "Пітьму", проте теж цікавий і насичений. Однозначно, ви захочете дізнатись і розгадати усе, що коїться на цій дивній планеті.

Це друга прочитана книга цього автора і йому вже вдруге вдається мене здивувати.
Фантастичний трилер, тим паче про космос – абсолютно не моя історія. Але книжковий челендж від Лабораторії з темою «Жанр, який рідко читаєте» вніс свої корективи. Коли як не зараз?! І я жодного разу не пошкодувала, що обрала цю історію.Ще й у кіно сходила б, бо виглядає це все дуже кінематографічно.
Це дійсно якісна українська фантастика з непередбачуваним сюжетом, цікавими багатогранними персонажами та оригінальними ідеями. Автор створює нову екосистему – неповторний світ, який дуже детально прописаний. А сюжет закручує так, що ніколи не здогадаєшся куди заведе тебе наступний «поворот».
Та, не дивлячись на те, що в книзі так багато фантастичного, це історія про людей. Про людські відносини. Про звичайні земні проблеми, які нікуди не зникають навіть у космосі. Про переживання та дитячі травми, які в майбутньому призводять до травматичних досвідів. Головне – знайти в собі сили пережити і відпустити їх та глянути своєму страху в очі. Адже як влучно написав автор «Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити».
Книга хоч і об’ємна, але читається швидко, бо відірватись від неї не можливо. Тримає в напрузі від початку і до кінця. Є про що і над чим подумати. А відкритий фінал дає волю фантазії. І ось питання: «А чи буде продовження?» Сподіваюсь, що так.
Тому це однозначно 10/10. І моя особиста рекомендація.

Це так книга, яка могла бути будь-яким перекладеним зарубіжним твором – і я б навіть нічого не запідозрила.
Це дуже крутий представник сучасної, української фантастики.
Я в захваті.

Перед нами Київ майбутнього. Головний герой живе зі своєю сім`єю у захмарній висотці, яку вони собі дозволити на даний момент не можуть, бо чоловік не може знайти собі роботу після останньої місії. Оселя у них супер-високо-технологічна, а по телевізору показують прогноз погоди, разом з прогнозом людей, які загинуть сьогодні у Києві.
І от Гілель ходить по співбесідам, але його нікуди не беруть. Але одного разу роздається дзвінок від компанії, в яку він подавав заявку ще у часи своєї юності. У часи, коли він ще не відповідав за дружину та доньку. І тоді цей дзвінок був би для нього найщасливішим моментом в житті. Але тепер він не може наважитися на такий ризиковий крок. Адже його разом із сім`єю відправлять на віддалену планету для її колонізації. І ніхто не дає ніяких гарантій, чи виживуть вони.
Але фінансова ситуація, а ще сварлива дружина все таки змушують Гілеля ув`язатися у цю авантюру.

Дуже радує, коли сучасні українські автори пишуть щось таке масштабне, цікаве, продумане, непередбачуване та круте. Радує, коли ти не можеш відірватися від читання.