Відгуки і рецензії читачів
10.02.2024
У книжці авторка описує багато історичних подій і поруч з тим аналізує літературні твори, завдяки яким імперія була представлена читачам у вигідному світлі. Романтика вищого класу перекреслила утиски поневолених народів. Жодна нація, окрім панівної, не визнавалась такою, що має свою історію, традиції, право на самовизначення. Поглинання заради територіального росту, культ «рОдіни», а не людини, відсутність саморефлексії і співчуття виростили інфантильне кероване населення, не здатне думати.
Більше того, імперія не обмежувалась створенням свого образу. Потрібно було нацьковувати одну національну групу на іншу.
Книжка далась мені тяжко. Томпсон детально аналізує твори роsійської літератури, заглиблюючись у сюжет та окремих персонажів, а також цитує газетні статті. Я продиралась через твори Пушкіна, Толстого, Солженіцина та інших і геть змучилась на облюбованій авторкою Пєтрушевскій. Заради справедливості, у передмові до нового українського видання, у червні 2023, Томпсон написала, що насправді розчарувалась у цих нових авторках, яким вона присвятила останній розділ. Вони не пішли проти імперії, на початках оплакуючи гірку долю роsійської жінки, а із задоволенням отримували різного роду нагороди та й загалом живуть безбідно. При цьому Томсон стверджує, що роsія надавала і надає фінансову підтримку помітним закордонним діячам заради вигідного її висвітлення.
Я читала нове видання з примітками наукових редакторів. Виглядає це як робота рецензентів/опонентів з рукописом дисертаційного дослідження. Примітки редакторів, як і примітки автора, кінцеві. У тексті лише посилання. Для розрізнення, посилання на примітки наук.редакторів у тексті відмічено курсивом. Однак їх тяжко розрізнити при читанні і щоразу потрібно перегортати в кінець, щоб дізнатись чи це авторська примітка, чи редакторська. Невдовзі я взагалі перестала це робити. Мабуть, доцільно виділити їх іншим кольором. Червоним? Як у школі колись. Десь така і є їхня суть.
Книжка цікава. Місцями складно написана, що не применшує цінності. Треба зважати на те, що, читаючи її, свідомо робимо вибір заглибитись в літературу агресора, щоб дослідити його методи впливу ще раз.
У книжці прослідковується авторська уважність до деталей, намагання розкрити очі читача, навчити критично мислити, сліпо не створюючи кумирів.
Більше того, імперія не обмежувалась створенням свого образу. Потрібно було нацьковувати одну національну групу на іншу.
Книжка далась мені тяжко. Томпсон детально аналізує твори роsійської літератури, заглиблюючись у сюжет та окремих персонажів, а також цитує газетні статті. Я продиралась через твори Пушкіна, Толстого, Солженіцина та інших і геть змучилась на облюбованій авторкою Пєтрушевскій. Заради справедливості, у передмові до нового українського видання, у червні 2023, Томпсон написала, що насправді розчарувалась у цих нових авторках, яким вона присвятила останній розділ. Вони не пішли проти імперії, на початках оплакуючи гірку долю роsійської жінки, а із задоволенням отримували різного роду нагороди та й загалом живуть безбідно. При цьому Томсон стверджує, що роsія надавала і надає фінансову підтримку помітним закордонним діячам заради вигідного її висвітлення.
Я читала нове видання з примітками наукових редакторів. Виглядає це як робота рецензентів/опонентів з рукописом дисертаційного дослідження. Примітки редакторів, як і примітки автора, кінцеві. У тексті лише посилання. Для розрізнення, посилання на примітки наук.редакторів у тексті відмічено курсивом. Однак їх тяжко розрізнити при читанні і щоразу потрібно перегортати в кінець, щоб дізнатись чи це авторська примітка, чи редакторська. Невдовзі я взагалі перестала це робити. Мабуть, доцільно виділити їх іншим кольором. Червоним? Як у школі колись. Десь така і є їхня суть.
Книжка цікава. Місцями складно написана, що не применшує цінності. Треба зважати на те, що, читаючи її, свідомо робимо вибір заглибитись в літературу агресора, щоб дослідити його методи впливу ще раз.
У книжці прослідковується авторська уважність до деталей, намагання розкрити очі читача, навчити критично мислити, сліпо не створюючи кумирів.