Усе, що ми не сказали

Подейкують, що мертві вміють зберігати таємниці...

Любов — це не те саме, що ступити в річку, де ти або мокрий, або ні. Любов — це сама річка. Іноді течія спокійна та рівна, як моя любов до тебе. А іноді річка має гостре каміння й дошкульні пороги. Раптові перепади та повороти збивають із пантелику і завдають болю, але це все та сама річка. Це теж любов.

Минуло кілька місяців від трагічної аварії, в якій загинула Гейлі – найкраща подруга Елли. Дівчина не може позбутися почуття провини, а кожен день у школі нагадує їй про ту страшну ніч. Але ще більше все ускладнюється тим, що Еллу тягне до Соєра – хлопця загиблої подруги.

Намагаючись знайти розраду, Елла гортає щоденник Гейлі, і зіштовхується з таємницями Соєра. Вона усвідомлює, що має триматися від нього якомога далі, але щось всередині не дає їй це зробити… Яку ж правду приховувала Гейлі? І наскільки добре ми знаємо тих, кого любимо?

Чому варто прочитати книжку «Усе, що ми не сказали»?

• Сенсація BookTok, що поєднує пристрасть, небезпечні зв’язки й неочікувані сюжетні повороти.
• Янґ едалт трилер, у якому поєднано глибокі емоції, заплутані зв’язки між героями й неочікувані сюжетні повороти.
• «Темний» роман про руйнівні стосунки між подругою і хлопцем загиблої дівчини.
• Приголомшлива історія для прихильників гостросюжетної прози, в якій поєднуються загадки, особистісні драми й недомовки.
• Сподобається прихильникам Лори Ловлін, Коллін Гувер і Пенелопи Дуглас. 

Про авторку:

Слоан Гарлоу (Sloan Harlow) — авторка янґ едалт книжок. У 2024 році вийшов її дебютний романтичний трилер  «Усе, що ми не сказали», а у 2025 році вийде друга книжка All We Lost Was Everything.

Цитати:

Рік тому вона б увірвалася до мене, а я б вислухала досхочу за те, що досі лежу під ковдрою. Рік тому її мовчання було б немислимим. Але рік тому все було інакше. Я заслужила на цю тишу, важку, як камінь на шиї. І як покарання я відкидаю ковдру та роблю неможливе: починаю свій перший день у випускному класі школи Норт-Девіс.

Горе створило прірву між мною та тією торішньою дурепою, чиїм найбільшим лихом були погано підведені очі та невдала укладка. Як я її ненавиджу тепер.

Як я тужу за нею.

Усе почалося як маленьке вогнище, як зігріваюча ватра між камінням, розкладеним по колу. 

А тепер це пожежа, у якій згорають ліси, країни й планети. І немає їй кінця. І я не хочу, щоб вона колись ущухла. Я вже зараз точно знаю, що вона спалить мене вщент, не залишивши від мене нічого.

 Ми лежали в ліжку разом, і я торкнулася його брови, кажучи:

«Ну ж бо, покажи мені все бридке й темне»; кажучи: «Не бійся, не існує жодної частинки тебе, яку б я не кохала всім серцем».

Довелося вмовляти, цілувати, клястися й проповідувати, але врешті-решт він здався й відкрився мені.