Якщо коротко — це і є весь сюжет цієї книги.
На початку історія здалася мені досить простою та по-дитячому очевидною. Я була впевнена, що розгадала задум автора ще на перших розділах, але, як виявилося, лише частково. Читаючи про всі ці милі побачення, перше кохання та щирі переживання героїні, я зовсім розслабилася. Я просто забула, що тримаю в руках не просто романтику, а психологічний трилер.
І ось фінал... я була в справжньому шоці! В гарному сенсі, звісно. Слоан Гарлоу майстерно обвела мене навколо пальця: я підозрювала зовсім не ту людину, звинувачувала невинного і будувала теорії, які розлетілися на друзки. Треба було бачити моє обличчя в момент істини!
Головні герої приємно здивували. Це не картонні персонажі: вони живі, вони вміють думати, приймати рішення і — що найважливіше — іноді навіть говорити одне з одним словами через рот. Спостерігати за їхньою взаємодією було справжнім задоволенням.
Сміливо рекомендую цю книгу всім любителям янг-едалту та підліткових детективів. Це якісна, емоційна та динамічна історія, яка точно не залишить вас байдужими.
Оцінка: 5/5⭐️
жанр: янґ едалт трилер
мої враження: на книзі пише, що це має бути темний, романтичний трилер. Я очікувала чогось атмосферного, такого, щоб мурашки бігали по шкірі, але водночас із відчутною нотою кохання. Любовну лінію я дійсно побачила, частинку трилеру також, але от тієї обіцяної «темряви» - на жаль, ні.
Книга здалася мені більше лайтовим трилером, ніж чимось по-справжньому моторошним. Проте сюжет виявився досить цікавим: задумка мені сподобалася, і авторка її реалізувала, хоч і, можливо, не так сильно, як хотілося б. Читалася книга швидко - я осилила її за день, бо вона справді затягувала. Це було захоплююче, хоча й доволі передбачувано. Я практично одразу здогадалася розв’язку, щойно головна героїня знайшла щоденник своєї загиблої подруги.
Незважаючи на передбачуваність, історія цікава, а фінал виглядає логічним. Тому свою оцінку я знижую лише на один бал.
Що стосується персонажів - вони нормальні, але не вау. Головна героїня, наприклад, мала можливість відверто поговорити зі своїм хлопцем і вирішити багато проблем, проте вона цього не зробила. Це типова ситуація для багатьох книг: якби персонажі частіше говорили один з одним, драми було б значно менше.
У підсумку - це цікава, але все ж таки одноразова історія, перечитувати вже не захочеться.
Мені подобалось читати щоденник Гейлі і читати про відносини з Соєром, наче заглядаєш у душу. Здавалось таку щире кохання, але щоденник відкривав дивні та моторошні моменти. Вони були іноді навіть нестерпні та правда зовсім не така як виявилось.
Здавалось це повинна буде просто драматична історія,з романтикою та забороненим коханням, але все виявилось не зовсім так. Тут багато болючих моментів, але неймовірні почуття, щоправда деякі були навіть хворобливі.
З середини сюжет закрутився дуже цікаво, це вже стало більше схоже на трилер, зʼявляється неочікувана історія. Після певних моментів я змінила свою думку про головних героїв, відкрились нові таємниці які повністю змінили все. Мене не причарував Соєр, але фінал мене шокував, мені дуже сподобалось.