Немає слів, немає емоцій, загальне вигорання.
Але, перегорнувши останню сторінку, все таки зʼявляється ось цей примарний сонячний промінь, який все таки освітить цю суцільну темряву.
Я прожила з цією історією весь цикл прийняття (заперечення, гнів, торг, депресія…). Я злилася, я сміялася, я плакала, я відчувала щастя.
Це історія Чарлі (Шарлотти) Девіс, яка калічить своє тіло, щоб заглушити душевний біль. Вона зарано спробувала алкоголь і наркотики, а потім пішло все шкереберть.
І от дівчина в лікарні, де їй мають допомогти впоратися з тим, що з нею сталося, і зробити все можливе, щоб дівчина жила надалі краще життя.
Але їй доводиться досить швидко покинути цей заклад. Але що робити далі?
На допомогу їй приходить друг дитинства, який вчасно покинув згубні забавки і почав життя спочатку. І от тепер він готовий простягнути руку допомоги давній подрузі.
Та чи готова вона прийняти цю допомогу та стикнутися з новими реаліями?
Книга відразу починається на дуже депресивній ноті, і вона на якомусь етапі так затягнулася, що я думала, що я історію не вивезу. Що моя менталочка не зможе це пережити.
Але історія ця ніби схід сонця - спочатку темно, а потім потроху розвиднюється. Хоча місцями набігають темні хмари.
Книга про дуже важку тему, але при тому дуже важливу.
Спочатку я не могла примирится з Чарлі, а в кінці книги мені було сумно з нею прощатися.
"Я - Франкенштейн. Я - Пошрамована дівчина."
Сімнадцятирічна Шарлотта опиняється в медичному центі де лікує свої душевні і фізичні рани, яка ж сама собі і нанесла.
Це називається НССУ, несуїцидальні самоушкодження.
В цьому центі майже всі такі, як вона, які роблять собі боляче.
Через деякий час її виписують і віддають на поруки матері, якій вона...не треба.
Дівчина на роздоріжжі матері не треба, друзів майже не лишилось.
А ті хто лишилися, не можуть навіть подбати про себе не кажучи про когось іншого.
Але Чарлі мусить вибратися із того жахіття в яке її загнало життя. І вона бореться з останніх сил. А доля все немилосердно знущається і підкидає все нові і нові випробовування.
Купуючи книгу я не думала, що тут буде стільки болю. Читаючи книгу ти дійсно співпереживаєш головній героїні. Шкода, того що випало на її долю. І те як вона пробує з цим боротися.
Хоча і не завжди виходить втриматися і не зірватися.
Тим більше коли є ті хто тебе тягне на дно.
Ця книга про життя. Але не легке життя підлітки яку хотіли зламати, поламати і викинути.
До речі ця книга не тільки про випробовування. Ту є і любовна лінія, яка буде боліти Шарлотті.
Одним словом мені книга сподобалася. Мене пройняла доля цієї дівчини, я її шкодувала, бо не всім виходить народитися в забезпеченій і люблячий родині.
Хоча і це не є показником не скотитися в прірву.