Як зазначає авторка в анотації, ця історія про першу дружбу, закоханість, роботу та нове навчання, а також про біль, яким головна героїня не ділилась ні з ким і який заважає їй вибратися з клітки власного минулого.
Книга маленька, у ній всього 125 сторінок. Авторка побіжно знайомить нас з усіма подіями, але дивним чином я встигала зануритися в сюжет і у мене не виникало думок, що книга женеться, а я не встигаю за нею. За цю кількість сторінок насправді дуже важко розкрити будь-яку з тем, які зазначаються в анотації, тому у мене склалося уявлення, що ця книга — наче короткий переказ якогось великого роману. Але попри ці враження я не можу сказати, що сюжет — поганий. Я гарно провела час за читанням, однак для мене ця історія була на один раз і повертатися я до неї не планую.
Тож що по сюжету: Христина переїжджає до Києва на навчання — 18-річна стипендіатка, перший курс в університеті ім. Тараса Шевченка на французько-англійській філології. Разом із собою до столиці вона везе не лише нові сподівання, а й привидів минулого, які заважають їй легко вливатисяу суспільство.
Читаючи "Усі мої тривожні дзвіночки" у мене виринало глибоке почуття ностальгії. Я, як і Христина, вступала на філологічний факультет у 2019 році, теж знайомилась з новими людьми, заселялась у гуртожиток і мала величезні надії на Київ. На жаль, через пандемію, а потім і початок повномасштабки, я так і не змогла повністю насолодитися студентськими роками. Моє студентське життя не було легким, але воно було відмінним від мого життя "до" і на початку дало мені багато нових можливостей та знайомств. Тому це дуже відгукувалось мені в книзі Євгенії Бабенко і з цієї причини книга сприймалась трохи рідною за обставинами.
Але не за всіма. Мене оминула тригерна тема, яка згадана в цій книжці, тому обережно, бо дядько Христини зґвалтував її. Не вважаю це спойлером, тому що це важливо знати перед прочитанням задля моральної підготовки. І вся історія пронизана відголосками цієї жахливої події.
Але що є правдою та що дещо впливало на враження від книги, так це її розмір. Авторка наче замахнулась на багато тем, але просто побіжно ознайомила з тим, що відбувалося в житті Христини. Як я вже згадувала, книга відчувалась як короткий переказ, щоб ми не заглиблювалися в тему, але знали, що відбувалося в сюжеті.
Насправді я раджу купити цю книгу, бо вона легко читається, точно відгукнеться (особливо колишнім) студентам, а ще ви зробите гарну справу і підтримаєте українську авторку та і в загальному видавництво, бо це аж ніяк не погана книга. Просто нормальна історія на один раз.