Відгуки і рецензії читачів
03.04.2026
Хоч автор зізнався, що задум цієї книги виник у нього ще під час роботи над романом "Хлопчик у смугастій піжамі" і ця історія є його своєрідним продовженням, мені важко розглядати ці дві історії як одне ціле.
Феномен "Хлопчика у смугастій піжамі" можна пояснити багатьма речами, зокрема, - поєднанням дитячої безпосередности й наївности малого Бруно з кричущою несправдливістю світу, в якому йому випало прожити своє коротеньке життя.
Концтабір і його в'язні постають перед очима Бруно як дещо, чому важко дати якусь назву (може тому, що словниковий запас дитини ще не "збагачений" такими словами, як "концтабір", "геноцид", "в'зень" і т.п.), він бачить перед собою лише людей у смугастих піжамах. Він ще не здатен розпізнати зло, тому різницю між собою і єврейським хлопчиком Шмулем бачить лише у формі одягу.
"Усі ті розбиті місця" - це книга спогадів девяностооднорічної Гретель Фернсбі (старшої сестри Бруно).
Дитячої безпосередності, притаманної першій книзі, тут немає, але Гретель, як і її брат колись, не може назвати речі своїми іменами. Аушвіц для неї - просто "те інше місце".
Вона ревно береже таємницю про своє походження, але з ностальгією згадує часи, коли "вони мали все". Чомусь ця відстороненість героїні неабияк дратує. Бо часу, щоб осмислити минуле вона мала вдосталь.
Жінка веде сите й безбідне життя у фешенебельних апартаментах в елітному районі Лондона, збуваючи вечори за келихом віскі, і всі спроби автора привʼязати до її образу почуття провини чи проблиски каяття виглядають доволі фальшиво.
Я не вважаю, що Гретель, якій на момент поразки Райху було всього 12 років, мусить відповідати за гріхи свого батька, але й на роль стражденної мучениці вона теж не тягне.
Якщо спогади про минуле хаотичні й уривчасті, то лінія взаємин Гретель з новими сусідами тут посідає чільне місце. Знайомство із сусідським хлопчиком Генрі навіює їй спогади про загиблого брата й приводить до зовсім неочікуваних поворотів сюжету.
Чесно кажучи, мені не зрозуміло, що автор хотів сказати такою несподіваною розвʼязкою, адже внутрішній конфлікт роману - коливання між бажанням захистити себе й свою родину від людського осуду і потребою очистити свою совість - лишився нерозкритим.
Або ж, у цьому й полягає суть справи: інстинкт самозахисту завжди сильніший за вимоги моралі.
Феномен "Хлопчика у смугастій піжамі" можна пояснити багатьма речами, зокрема, - поєднанням дитячої безпосередности й наївности малого Бруно з кричущою несправдливістю світу, в якому йому випало прожити своє коротеньке життя.
Концтабір і його в'язні постають перед очима Бруно як дещо, чому важко дати якусь назву (може тому, що словниковий запас дитини ще не "збагачений" такими словами, як "концтабір", "геноцид", "в'зень" і т.п.), він бачить перед собою лише людей у смугастих піжамах. Він ще не здатен розпізнати зло, тому різницю між собою і єврейським хлопчиком Шмулем бачить лише у формі одягу.
"Усі ті розбиті місця" - це книга спогадів девяностооднорічної Гретель Фернсбі (старшої сестри Бруно).
Дитячої безпосередності, притаманної першій книзі, тут немає, але Гретель, як і її брат колись, не може назвати речі своїми іменами. Аушвіц для неї - просто "те інше місце".
Вона ревно береже таємницю про своє походження, але з ностальгією згадує часи, коли "вони мали все". Чомусь ця відстороненість героїні неабияк дратує. Бо часу, щоб осмислити минуле вона мала вдосталь.
Жінка веде сите й безбідне життя у фешенебельних апартаментах в елітному районі Лондона, збуваючи вечори за келихом віскі, і всі спроби автора привʼязати до її образу почуття провини чи проблиски каяття виглядають доволі фальшиво.
Я не вважаю, що Гретель, якій на момент поразки Райху було всього 12 років, мусить відповідати за гріхи свого батька, але й на роль стражденної мучениці вона теж не тягне.
Якщо спогади про минуле хаотичні й уривчасті, то лінія взаємин Гретель з новими сусідами тут посідає чільне місце. Знайомство із сусідським хлопчиком Генрі навіює їй спогади про загиблого брата й приводить до зовсім неочікуваних поворотів сюжету.
Чесно кажучи, мені не зрозуміло, що автор хотів сказати такою несподіваною розвʼязкою, адже внутрішній конфлікт роману - коливання між бажанням захистити себе й свою родину від людського осуду і потребою очистити свою совість - лишився нерозкритим.
Або ж, у цьому й полягає суть справи: інстинкт самозахисту завжди сильніший за вимоги моралі.