Війноборець

Нарешті вона вийшла українською! "Війноборець" - одна із центральних книг зі всесвіту Космер, і водночас, одна із візуально найгарніших. І під візуалом я маю на увазі не тільки чудове оформлення (а воно дійсно чудове, дякую видавництву "Небо"), а й саму розповідь.
В міру епічна, романтична і пригодницька, книга поєднує всі ці елементи, створюючи неповторний коктейль. Магія тут заснована на кольорі та подиху, за допомогою яких можна оживляти неживе і керувати ним, а в місті, яке буде центральним майданчиком дій, живуть боги, які колись були людьми, але після смерті були повернуті...для чогось.
Книга також є своєрідною передісторією до циклу "Хроніки буресвітла", на її сторінках ми не раз зустрінемося з деякими персонажами, які згодом перекочують на Рошар, в тому числі і з добре знайомим всім чорним мечем, який любить нищити зло)
Тяжко виділити, що саме сподобалося найбільше, бо у Сандерсона що світобудова, що магічні системи, що персонажі - все на найвищому рівні! Але особливо мені сподобалися романтична лінія Сірі і трансформація особистості Вівенни.
Рекомендую всім без винятку. Хоча на книзі позначка 18+, відвертих сцен тут немає (точніше, вони не сприймаються як такі). Сандерсон дуже целомудрений автор)
Крім того, видавництво"Небо" гарно почаклувало над оформленням, що дуже радує).

Неймовірна книга, просто неймовірна.
Якщо конкретніше, то це:
- чудовий зразок нового фентезі. Під «новим» я маю на увазі таке, що відійшло від канонів толкієнівських ельфів, гномів, орків і чарівників, які читають заклинання, сила яких безпосередньо залежить від бажання автора і складності ситуації. Якщо ви хочете чогось нового, відмінного від класики, вам сюди;
- окремих плюсів заслуговує оригінальна система магії. Подих і колір — ось основні її складові, і діє вона за строго визначеними критеріями, які виключають «роялі в кущах»;
- персонажі оригінальні і колоритні. Не всі персонажі однаково цікаві протягом усієї книги, але з часом буде неможливо вибрати, про якого з них ти хотів би читати більше, вони всі стають не те, що цікавими, а улюбленими. Окремо відзначу Гімну Світла — цей персонаж підкорив мене з самого початку і не розчарував жодного разу протягом усієї книги);
- цікавий сюжет, проста мова, цікаві загадки (які автор не забуває нам розкривати, але в строго виміряних кількостях і тільки в той момент, який він вважає найбільш вдалим), несподівані повороти, грамотно побудовані діалоги;
- для тих, хто вже знайомий з Космером хоч якось і кого цікавить його будова і таємниці, роман також буде цікавий, бо розширює знання про нього відразу в декількох напрямках.
Тим, хто читав «Слова променистого ордену» і «Присяжник», та й тим, хто буде читати після цього роману, варто звернути особливу увагу на таємничого Вашера і розумний чорний меч, який прагне знищити зло, а також на Вівенну. До речі, події на Налтісі відбуваються раніше в космерівському часі, ніж події на Рошарі, і є своєрідним прологом до "Хронік буресвітла".
Єдиним мінусом можна відзначити недостатнє розкриття світу. Але сам Сандерсон зізнавався, що йому легше вибрати окреме місце дії і описувати події, що відбуваються там, це у нього виходить краще, на відміну від Джордана Роберта, читаючи твори якого ти прямо-таки бачиш весь світ очима героїв, дійсно спиш в тавернах, знайомишся з новими культурами, переносишся в прекрасні міста і палаци. Ні, місце дії описано досить добре... Але хотілося б більше дізнатися про Налтіс, щоб він був ширшим, ніж лише одне місто (ну два, якщо брати до уваги батьківщину принцес).

Отже, перед нами зразок дійсно цікавого, якісного фентезі, яке ОДНОЗНАЧНО ПОТРІБНО ЧИТАТИ!
Тому, оцінка — 10 з 10. Рекомендація до прочитання ДУЖЕ ВИСОКА!
Найбільше сподобалося: ВСЕ! Не можу виділити, чиста радість від кожного слова.
Кому підійде: поціновувачам нестандартного героїчного, епічного фентезі з милою любовною лінією.

«Війноборець» Брендон Сандерсон
Видавництво Небо

Непересічне політичне фентезі від знаного майстра жанру. Унікальна магічна світобудова, заснована на подихах та кольорах, палацові інтриги, релігійні конфлікти а також харизматичні герої та влучний іронічний гумор роблять процес читання цікавим, навіть не дивлячись на доволі неспішний стиль тексту та відсутність епічних баталій. Це роман для дорослої аудиторії яка полюбляє психологічну глибину та багатошарові історії.

Столиця Повернених богів — місто Галландрен, саме сюди батько відправляє свою молодшу доньку Сірі, принцесу Ідрісу для укладення політичного шлюбу аби запобігти неминучій війні.
Дівчина відчуває образу, адже для долі дружини Бога-Короля готували її сестру Вівієн.
У палаці на неї чекає невідома культура та традиції, а ще повна самотність та вороги. Її нареченого бояться а їй самій заборонено навіть розмовляти із ним. Та чи дотримуватиметься Сірі настанов, адже вона ніколи не любила правила.
Вівієн відправляється услід за сестрою, бо має бажання врятувати її від полону… на шляху вона зустріне небезпечних найманців та неочікуваних друзів.

У цьому пригодницькому творі безліч персонажів на сюжетних ліній що переплітаються між собою створюючи неповторну картину масштабного всествіту.
На читача чекають змови та заколоти, таємниці минулого, теми природи віри та релігії, другого шансу, обовʼязку та влади.
Тож якщо вам таке до душі - треба братися за війноборця!

Моя оцінка 8,5/10