Восьме життя (для Брільки)

«Восьме життя (для Брільки)» Ніно Харатішвілі — сімейна сага про шість поколінь грузинської родини. На початку ХХ століття кондитер передає доньці Стасі таємний рецепт гарячого шоколаду, з яким сім’я пов’язує і втіху, і нещастя. Через сто років її праонука Ніца живе в Берліні й оповідає родинну історію небозі Брільці, яка після подорожі не хоче повертатися в Тбілісі. Від історії одного рецепта Ніца переходить до життів людей, чиї рішення залежали від родини, війни й радянської влади.

Стасі й родинний рецепт у «Восьмому житті»

Родинна історія починається з кондитера, який привозить із Відня рецепт. Напій викликає захоплення, але чоловік вважає, що його приготування супроводжується лихом. Стасі дістає рецепт разом із цією історією й час від часу готує шоколад упродовж життя. Для Ніци це спосіб пов’язати людей, які належать до різних поколінь і можуть по-різному розуміти ту саму сімейну таємницю. Стасі знає, хто передав їй рецепт, а для Брільки він існує вже всередині оповіді про кілька життів. Шоколад переходить між ними як річ, яку можна зробити за відомими правилами, тоді як його значення залежить від того, що кожен пам’ятає.

Роман дає цьому мотивові конкретне історичне тло. Родина живе в Грузії ще до встановлення радянської влади, а наступні покоління дорослішають уже за інших політичних умов. Для одних зміни визначають, що можна розповідати про минуле, для інших — де жити й чи можна залишити країну. Наприклад, лінія Кіті показує, як особистий досвід може ввійти у творчість, залишаючись невідомим людям, які чують її пісні.

Ніца, Брілька й пам’ять шести поколінь

Харатішвілі обирає для саги конкретну слухачку. Ніца звертається безпосередньо до Брільки, якій треба вирішувати, якою мірою родинне минуле стосується її власного життя. Початок у Берліні й повернення оповіді до Грузії дають два способи дивитися на ті самі події. Одне покоління живе всередині обставин і має небагато знань про їхній результат. Наступне намагається зрозуміти, які рішення його попередників були можливі в той час і що від них залишилося.

Книжка підійде тим, хто шукає родинну сагу про ХХ століття з грузинської перспективи. У ній особисті історії переходять між Грузією та Європою, а рецепт, листи й розповіді допомагають простежити зв’язки між частинами великого роману. Для читача, якому цікаві пам’ять і міграція, рамка звернення до Брільки має особливе значення. Вона дає змогу розглядати минуле з позиції людини, яка вже живе в іншій країні, але відповідає за те, як переповість родинний досвід. Український переклад із німецької виконала Роксоляна Свято.