Дуже нелегка любовна історія , де герої через обставини життєві не можуть бути разом . Вони бояться осуду рідних , їм заважають образи , спочатку вони незручно себе почувають поруч один з одним , але потім розуміють , що їх тягне один до одного . Я дійсно відчувала хімію між ними , вони не тільки хотіли один одного , але і багато розмовляли , знайомились один з одним заново .
Я не розумію цього повороту сюжету , коли впринципі у стосунках все відмінно , але ж треба постраждати і один з героїв відхтовхує кохання . «Ти заслуговуєш на кращу , на своє щасливо і довго» мене трохи бісить . Я б так ніколи не сказала ?, нехай мучається зі мною не ідеальною до кінця життя і на дивиться навіть в сторону інших жінок ??. Навіть якщо я помру , то має страждати до кінця свого життя і більше нікого не любити . ?
Мені було жаль Гранта, який довгий час мучився провиною та панічними атаками, якому зруйнували життя та ще й обвинувачували. Гелен мені теж подобалась, хоч іноді хотілось підштовхнути її до героя.
Почуття героїв доволі крихкі, що починаються з ненависті та суму, поволі відкриваються. Особливо цікаво було спостерігати за Гелен, яка ніколи нікого не кохала. Хоч іноді я втомлювалась від їхньої боротьби, хотілось пришвидшити все це.
Взагалі мені було трохи дивно, що вся сімʼя звинувачує Гранта у смерті дочки, адже вона сама кинулась під авто. Ладно б спочатку коли горе затьмарило очі, але з роками нічого не змінилось. Сестра героїні зробила це егоїстично, вона підставила іншу людину, якщо не могла жити, вона могла обрати гуманніший спосіб померти.
Історія написана чудово, драматично та відкриває як біль від втрати так і почуття, мені сподобалось.