Заячий костел

«Заячий костел» Василя Шкляра — історичний роман про литовський рух опору й долю Йонаса, який після радянського полону та каторги на Донбасі намагається повернутися додому. У теперішньому часі книжки він уже старий і живе на хуторі серед лісу. Зустрічі з давнім приятелем повертають його до років війни, втечі й знайомства з українськими повстанцями, з якими його на певний час звів шлях до Литви.

Від Донбасу через Волинь до Литви

Молодий Йонас, як і частина його земляків, сподівається, що війна Німеччини проти СРСР дасть Литві шанс відновити незалежність. Він іде воювати проти радянських військ, потрапляє до табору для полонених і опиняється на примусових роботах на Донбасі. Рішення, ухвалене з огляду на долю батьківщини, приводить його до місця, де він насамперед мусить знайти спосіб вижити. Коли Йонасу вдається втекти, його дорога додому проходить через Україну, якої він майже не знає.

Знайомство з волинськими учасниками українського підпілля змінює цей шлях. У людей, які допомагають Йонасові рушити далі, є власна боротьба й свої причини ризикувати. Він бачить, як переслідування, потреба в укритті й пошук союзників визначають щоденні рішення українських повстанців. Завдяки цим зустрічам дві історії спротиву перетинаються в одній подорожі, а герой починає сприймати литовський досвід як частину ширшої боротьби проти радянської влади.

Литовський рух опору й назва «Заячий костел»

Шкляр збирав матеріал у Литві й розмовляв із колишніми політв’язнями та партизанами. Він згадує зустріч із літнім учасником підпілля, який жив відлюдькувато й рідко погоджувався на розмову. Цей досвід допомагає зрозуміти вибір початкової сцени. Письменник знайомить читача зі старим Йонасом у його звичному оточенні, а до воєнних рішень підводить через розмови людей, для яких ті події досі особисті.

Назву автор пов’язує з литовським висловом. За його розповіддю, старші могли запропонувати надто допитливому хлопцеві показати «заячий костел», щоб відвернути його від дорослої розмови. У романі цей вислів стає образом того, що людина прагне побачити, хоча дорога до нього лишається непевною. Для Йонаса питання про повернення додому теж має більше ніж один сенс. Він хоче дістатися рідної землі й мусить з’ясувати, яке життя можливе там після пережитого.

Книжка підійде читачам, які цікавляться історичною прозою про повоєнне підпілля, досвід полону й зв’язки між різними рухами опору. У «Трощі» Шкляр розглядає долю повстанців довкола одного місця на Тернопільщині. У «Заячому костелі» через дорогу Йонаса від шахтарського краю до Литви можна побачити, як змінюється його уявлення про власну боротьбу після зустрічі з українцями.