Жінки пишуть: Революціонерки

«Жінки пишуть: Революціонерки» — антологія української художньої прози й публіцистики початку ХХ століття, яку упорядкувала Анастасія Євдокимова. До книжки увійшли твори Христі Алчевської, Лідії Горбачової, Наталі Романович-Ткаченко та Хариті Кононенко. Їх поєднує увага до того, як революції та суспільні потрясіння змінюють особисті рішення. Поруч із політичними подіями в цих текстах з’являються ув’язнення, розправи й запитання про свободу, з якими людина має справу у власному житті.

Хто пише в антології «Революціонерки»

Добірка охоплює чотири авторські голоси й кілька способів говорити про добу. Христя Алчевська відома також як поетка й перекладачка, а Харитя Кононенко поєднувала письмо з громадською та просвітницькою працею. Публіцистика дає змогу побачити, як жінки формулювали свої оцінки й зверталися до сучасників. Мала проза відкриває обставини окремої людини, які можуть залишитися поза увагою в широкому огляді подій. Зіставлення цих форм важливе для читання збірки. Один текст можна читати заради того, що авторка хотіла сказати прямо, інший — заради рішення героїні, яке набуває сенсу через її стосунки, страх або залежність від людей довкола.

Євдокимова зібрала твори, які зберігалися в бібліотеках і архівах. Завдяки спільному виданню можна читати їх поруч і простежувати, де авторки поділяють мову своєї доби, а де описують відмінні досвіди. Назва збірки дає тематичний орієнтир. Для одних текстів важлива участь у подіях, для інших — те, що людина може спостерігати й зафіксувати про зміни довкола. Тому антологія дозволяє придивитися і до самої історії, і до того, як вона стає предметом української прози.

Передмова Олени Павлової й серія «Жінки пишуть»

У передмові Олена Павлова окреслює історичне тло та знайомить читача з постатями письменниць. Такий вступ особливо доречний для збірки, де одна доба постає в різних формах. Він допомагає розрізняти обставини життя авторки й події, які вона будує в художньому тексті. «Революціонерки» — третя книжка серії «Жінки пишуть». До неї вийшли «Щастя» та «Містянки». Томи зібрані за темами. Наприклад, «Містянки» дають іншу точку входу в українську жіночу прозу й зосереджуються на досвіді життя в місті, описаному різними поколіннями авторок.

Збірка підійде читачам української малої прози та тим, хто хоче поглянути на перші десятиліття ХХ століття через тексти жінок, які тоді писали й публікувалися. Формат антології дозволяє зосередитися на одному голосі або зіставити те, як різні авторки знаходять слова для суспільної зміни й особистої свободи.