Катерина Липа

Катерина Анатоліївна Липа — українська мистецтвознавиця, історикиня архітектури й авторка історичної прози. В «Історії архітектурних стилів, великих і не дуже» вона пояснює, як розглядати будівлі, у «Живописі: що є що» — як помічати техніку й матеріал зображення. У циклі «Сатанів» історія Поділля XV століття стає основою пригод боярина Василя Крука.

Катерина Липа між дослідженням архітектури й видавничою роботою

Липа народилася 1962 року в Києві й закінчила Українську академію мистецтва 1993 року. Працювала в Інституті теорії та історії архітектури і містобудування та в заповіднику «Софія Київська». Досліджувала оборонну архітектуру і розробляла маршрути до пам’яток фортифікації. Ще до історичної прози працювала з актовими книгами сатанівського магістрату, шукаючи в них відомості про забудову міста.

У праці «Під захистом мурів» Липа звернулася до історії української фортифікації, а в «Твердинях князів Острозьких» розглянула замки, монастирі й храми, пов’язані з одним родом. Споруда цікавить її як матеріальний доказ. Улаштування брами або товщина мурів підказують, як будівля мала працювати. Перебудови додають інший тип відомостей — вони показують, що стало важливим для людей, які користувалися нею пізніше.

Мистецькі путівники й романи «Сатанів»

У «Історії архітектурних стилів, великих і не дуже» фасад і план стають підказками до історії споруди. Липа зіставляє українські й закордонні приклади, щоб показати, як форми поширювалися і пристосовувалися до місцевих умов. У «Живописі: що є що» вона змінює масштаб і пояснює, як поверхня, пігмент чи світло визначають роботу художника. Поряд із фресками бойчукістів розглядає, наприклад, порцелянові іконостаси й сучасний живопис на килимі.

У «Сатанові. Тевтонському проклятті» Василь Крук повертається з Грюнвальдської битви з ладанкою, що виявляється небезпечною знахідкою. Поруч із містичною лінією авторка відтворює обладунки, хоругви й порядок бою. Продовження, «Сатанів. Помста гори Бохіт», переносить героя в час боротьби за Поділля й Волинь, коли він уже передає господарство синові. Для послідовної історії Крука варто почати з «Тевтонського прокляття». Путівники ж підійдуть тим, хто хоче впізнавати мистецькі й архітектурні форми під час подорожей або в музеї.