Олекса Стороженко

Олекса Петрович Стороженко (1806–1874) — український письменник, етнограф і драматург, у прозі якого козацькі перекази поєднуються з гумором, фантастикою та народною демонологією. Найвідоміші його твори — «Марко Проклятий», «Закоханий чорт» і цикл «Українські оповідання». Він працював у романтичній традиції: усна історія ставала матеріалом для оповіді з виразним голосом, пригодами та зустрічами з потойбічним.

Військова служба, подорожі й пізній літературний дебют

Стороженко народився 24 листопада 1806 року в Лисогорах на Чернігівщині в родині, що мала козацьке коріння. Навчався в шляхетному пансіоні при харківській гімназії. Від 1824 року перебував на військовій службі: пройшов кілька офіцерських посад, брав участь у походах російської імператорської армії.

Службові переїзди Південною Україною давали йому нагоду слухати перекази про Запорожжя, спілкуватися з колишніми січовиками та спостерігати селянський побут. Зібраний матеріал згодом увійшов у його прозу. Від 1850 року працював чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі, виконував також слідчі завдання. Пізніше служив у Вільні, а після відставки оселився біля Берестя, де малював, займався скульптурою й музикою.

Публікувати літературні твори почав у 1850-х російською мовою. Тоді вийшли роман-хроніка «Брати-близнюки» й оповідання про український селянський побут. Із появою часопису «Основа» 1861 року став відомим як україномовний автор. У 1863 році в Петербурзі надруковано два томи «Українських оповідань», значною мірою написаних раніше. Помер Стороженко в листопаді 1874 року поблизу Берестя.

Фольклорний оповідач: від смішного до моторошного

Письменник зберігає в літературному тексті ознаки живої розповіді: звертання, побутові відступи, прислів’я, переказ чужих слів. У «Закоханому чорті» нечистий потрапляє в цілком людську ситуацію — не може дати ради коханню й потребує допомоги козака. Комічний ефект виникає зі сполучення демонології зі знайомими почуттями та кмітливими вчинками.

В інших творах на передній план виходять козацька пам’ять і героїчне минуле. Стороженко працює з постаттю старого оповідача, від якого сучасний слухач отримує історію попередніх поколінь. Цей прийом важливий для його романтичної прози: автор одночасно розповідає пригоду й показує, як вона переходить у переказ.

«Марко Проклятий» використовує значно похмуріший регістр. Фольклорний мандрівник, приречений через тяжку провину, отримує розгорнуту життєву історію, пов’язану з козацькими подіями. Твір залишився незавершеним: у посмертному виданні частину фінальних розділів дописав редактор за матеріалами автора. Тому повний друкований текст має окрему історію редакторського втручання.

Які видання Стороженка є в каталозі

«Марко Проклятий» — вибір для читача, якому цікаві готичні мотиви української класики: провина, прокляття, тяжке покарання та можливість спокути. Тут пригодницька оповідь спирається на народну легенду й образ вічного мандрівника.

«Межигірський дід» — збірка вибраних творів, що дає ширше уявлення про гумористичний, козацький і фантастичний складники його письма. Вона підійде для знайомства з різними видами оповіді Стороженка.

«До третіх півнів: Олекса Стороженко», упорядкована Валерією Сергєєвою, зосереджена на містиці. У добірці є «Закоханий чорт», «Марко Проклятий», «Чортова корчма», «Мірошник» та інші тексти. Це збірка вже відомих творів автора, а не новий роман; з окремим виданням «Марка Проклятого» вона має спільний текст.