- Книги
- Всі автори
- Віктор Домонтович
Віктор Домонтович
Український письменник, літературний критик, археолог, історик, філолог й один із засновників українського інтелектуального роману.
Віктор Домонтович — літературний псевдонім Віктора Платоновича Петрова (1894–1969), українського письменника, літературознавця, фольклориста й археолога. У «Дівчині з ведмедиком», «Докторі Серафікусі» та «Без ґрунту» сюжет розгортається довкола людей, чиї уявлення про світ дістають перевірку в розмові й стосунках. Іронія виникає в зазорі між добре обґрунтованою ідеєю та вчинком, який їй суперечить.
Віктор Петров від етнографії до прози Домонтовича
Петров народився в Катеринославі, навчався в Одесі, Холмі й на історико-філологічному факультеті Київського університету. Працював у структурах Української академії наук, зокрема в Етнографічній комісії, досліджував фольклор і творчість Пантелеймона Куліша. 1928 року вийшла «Дівчина з ведмедиком». Поряд із художньою прозою Петров видавав наукові й біографічні праці, серед яких книжки про Куліша та Миколу Костомарова.
Під час Другої світової війни Петров редагував «Український засів» у Харкові. Після війни в Німеччині увійшов до організаційного комітету Мистецького українського руху й друкував есеї під іменем В. Бер. Згодом знову працював у радянських наукових установах, зокрема в Інституті археології в Києві. Літературні й наукові імена Петрова відбивають різні типи роботи: роман дозволяє перевірити ідею в житті персонажа, а есе ставить її в контекст дискусії про культуру.
«Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус» і «Без ґрунту»
У «Дівчині з ведмедиком» стосунки Зини та її вчителя Іполіта Варецького змінюються разом із тим, як вона оскаржує його уявлення про виховання й близькість. У «Докторі Серафікусі» вчений Комаха намагається жити за правилами, які добре працюють в абстрактному міркуванні й гірше — у стосунках. Романи можна зіставити в спільному виданні «Дівчина з ведмедиком. Доктор Серафікус».
У «Без ґрунту» суперечка про долю архітектурної пам’ятки виводить на питання про культурну пам’ять і людей, які мають право ухвалювати рішення щодо минулого. Є також видання «Без ґрунту. Оповідання», де роман можна читати поруч із малою прозою. Для читача, якого цікавить Домонтович як есеїст, «Проблема великої літератури» дає іншу точку входу — через міркування про український канон, класиків і можливості літератури.