Вікторія Амеліна

Вікторія Амеліна (Victoria Amelina, 1986–2023) — українська письменниця, поетка й документаторка воєнних злочинів. У романі «Дім для Дома» вона відновлює пам’ять про львівську родину через незвичного оповідача. У книжці Looking at Women, Looking at War та у віршах воєнних років працює вже з конкретними свідченнями, спостереженнями й мовою людей, які намагаються описати пережите.

Вікторія Амеліна від роботи в ІТ до літератури й документування

Амеліна народилася у Львові. У шкільні роки деякий час жила в Канаді, а згодом повернулася до України. Вивчала комп’ютерні технології у Львівській політехніці й працювала в міжнародних технологічних компаніях. Її перший роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» вийшов 2014 року. Наступного року вона залишила роботу в ІТ, щоб зосередитися на письмі. Окрім романів, писала для дітей, зокрема видала «Хтось, або Водяне Серце».

У 2021 році Амеліна заснувала літературний фестиваль у селищі Нью-Йорк на Донеччині. Після повномасштабного вторгнення долучилася до документування російських воєнних злочинів разом із Truth Hounds. На Харківщині знайшла щоденник письменника Володимира Вакуленка, який він заховав перед викраденням. 27 червня 2023 року Амеліну тяжко поранив російський ракетний удар по Краматорську. Вона померла 1 липня у Дніпрі.

Пам’ять і різні голоси у «Домі для Дома» та воєнних книжках

У «Домі для Дома» історію родини розповідає пес Дом. Його увага до запахів, голосів і предметів дозволяє передати те, що дорослі герої не проговорюють. Оповідач не має їхніх пояснень, тож читач сам зіставляє зміни в квартирі, родинні суперечки й довшу історію Львова. Це природна точка входу до художньої прози Амеліної.

«Свідчення» — посмертна поетична збірка, у якій вірші співвіднесено з хронологією після початку вторгнення. В англомовній Looking at Women, Looking at War Амеліна поєднує щоденникові фрагменти та історії українок, які документують війну або діють у ній. Незавершену авторкою книжку опублікували посмертно, 2025 року вона здобула премію Орвелла за політичний нонфікшн. Тексти Амеліної також увійшли до колективної книжки «Війна 2022», яку можна читати поруч з її окремими виданнями, щоб зіставити її голос із голосами інших авторів.