Коли письменник поруч — ніхто не в безпеці: 5 цитат із «Білого спокою» Раґнара Йонассона

Одного зимового вечора безслідно зникає успішна авторка детективів Елін Йоунсдоттір. Поки детектив Гельґі Рейкдаль намагається розкрити справу до того, як про неї дізнається преса, перед читачем поступово відкривається історія, у якій вигадані злочини переплітаються з реальними таємницями. Аби ви пройнялися цією напругою, ми зібрали цитати з «Білого спокою» — роману для всіх, хто цінує майстерні психологічні детективи та атмосферні трилери!

___________________________________________________________________________________________________________________________

Слухати серце. Це важливо. Зазвичай ти навіть не розумієш, що твоє серце каже. Послання спотворені, суперечливі, шлях звивистий, стежка ніколи не буває простою, і все це на краще. Правильне й неправильне залежить від твоєї точки зору. Часто, але не завжди. 

Замолоду, у вашому віці, смерть для мене була просто концепцією, ідеєю, проблемою інших. Я гадаю, усяка молодь має дещо спільне: переважно не вірить у смерть. Є відчуття, що це стосується решти, і цілком неочевидно, що це й тебе самої стосується. Це абстракція. Певно, так і має бути. У середньому віці, десь тоді, коли почала писати, я усвідомила, що й сама смертна. Зрештою довелося зіткнутися з реальністю, і це було неприємно. Пам’ятаю, подумала — а ну спробую, видам книжку, просто зроблю це. Я відчула, що вже немає чого втрачати, що смерть уже десь поруч. Таке життя: події ідуть одна за одною, тож я тішуся, що таки зважилася та дала людям змогу почитати мою писанину. А тепер... тепер знайомі й однолітки відходять у небуття, вслід за батьками. Це сумно, але не несподівано. Неприємне, та необхідне нагадування. Часом я досі прокидаюся від сну без сновидінь і на мить відчуваю це давнє добре відчуття безсмертя, наче я недоторкана, наче доля людська призначена іншим, а не мені. На мить — певність, а тоді — прийняття бажаного за дійсне, і, нарешті, я згадую те, що знала завжди. Це нормально, але це швидкоплинне блаженство певності — наче спогад про дитинство, бо всі ми, вважаю, водночас — юні і літні. Діти і старигани. Ми є всім, чим будь-коли були.

Персонажі приходять звідусіль. Часто — з якихось закутків свідомості, але іноді вони змальовані з реальних людей, яких я знала, чи навіть зустрічала лише раз у житті, не знаючи про них нічого конкретного чи особистого, просто мій розум відправляється в політ, розумієте? У якийсь момент ви можете потрапити в книжку, звісно, під іншим іменем. Коли письменник поруч — ніхто не в безпеці. Мої друзі зраділи, коли я припинила писати.

Коли проживеш понад шістдесят років, багато всякого надивишся, ще більше почуєш, і правда часто дивовижніша за вигадку. Тож ідеться про крадіжку правди. 

А чи можна уникнути покарання за таку крадіжку?.. 

Хіба ж це не сходить з рук кожному з нас? І, якщо чесно, ви навіть уявити не можете, що сходить із рук письменникам.

—  Знаєте, часом мені й досі здається, ніби вона їздить сонячними країнами лише для того, щоб читати там при світлі сонця, а не роззиратися довкола. І це, поза сумнівом, цікаво.

— Так, роззиратися довкола справді гірше, ніж читати при світлі сонця.

___________________________________________________________________________________________________________________________

Більше книжок Раґнара Йонассона знайдете за посиланям