«Прикро усвідомлювати, що нетипові докази можуть ігнорувати»: 5 цитат із книжки Патриції Вілтшир «Натура злочину. Підказки, які нам залишає природа»

Патриція Вілтшир — судмедекспертка, ботаністка і палінологиня, яка консультувала поліцію і промисловість у майже 300 розслідуваннях у кількох країнах і відіграла важливу роль у розкритті кількох гучних злочинів. У матеріалі ділимося кількома цитатами із книжки «Натура злочину. Підказки, які нам залишає природа», де зібрано загадки і шокуючі докази зі справ професорки Вілтшир, які доводять, що життя і смерть завжди були, є і будуть нерозривно пов'язані. Природа дала нам безладний, недосконалий світ, але її головне завдання допомогти розібратися в ньому, коли ми цього найбільше потребуємо.

Усе, з чого ми складаємося, ми отримали з довкілля, і воно туди ж повернеться. Ви будете перероблені, і я буду перероблена. Всі ми будемо перероблені. І це правильно. 

Патриція Вілтшир

___________________________________________________________________________________________________

Патриція Вілтшир навчалася на ботаніка, потім працювала екологічною археологинею, допомагаючи відтворювати давні ландшафти. А в 1994 році їй зателефонували з проханням допомогти у розслідуванні вбивства, яке зайшло в глухий кут. Так розпочався новий етап у її житті, який привів її до співпраці з усіма поліцейськими відділками Британії та допоміг розкрити деякі з найгучніших убивств у країні. 

Про процес роботи на місцях злочину, шлях до професії судмедекспертки, а також про глибоке прийняття циклу життя та шану до природи читайте у матеріалі, де авторка ділиться зокрема деталями деяких розслідувань.
___________________________________________________________________________________________________

Мене завжди питають, як я стала судовою експерткою. Як це часто зі мною буває, все вийшло випадково. Зі мною просто сталося життя — я ніколи нічого не планувала й не мала великих амбіцій. Просто маю широке коло інтересів і хочу про все знати...

Гадаю, я просто є і завжди була допитливою.

Впродовж усього розслідування я тримала в голові сценарій того, що трапилося із жертвою. Не було ані крапель крові, ні запаху — здавалося, чоловіка вбили, розчленували, повісили, немов свинячу тушу, стікати кров’ю, а тоді помістили в холодильник, щоби сповільнити гниття. За браком характерних слідів розкладання неможливо було з точністю сказати, як давно бідолаха помер; утім, завдяки крихітним зразкам свіжої грибної порослі ми знали: швидше за все, з моменту смерті минуло більше ніж тиждень. Голову й руки жертви так і не знайшли; поліція накопичила багато інформації, але їй так і не вдалося зібрати достатньо викривальних доказів, щоб висунути обвинувачення. Пізніше старший слідчий звірився мені: жертву, найімовірніше, катували і вбили, «щоб попередити» його шурина. Голова йде обертом, коли замислюєшся про жорстокість, на яку здатні нормальні, на перший погляд, люди.

Процедура забору зразків дуже марудна й неприємна, особливо якщо надворі спекотно, холодно, вітряно чи мокро. Кримінальні розслідування далеко не такі гламурні й захопливі, як показують на телебаченні, — не весело, коли йде дощ, окуляри запотівають, з носа тече, а записник намокає. Лабораторна робота також нудна й одноманітна, а у випадку з палінологічним аналізом ще й по-справжньому небезпечна, адже зразки доводиться кип’ятити у їдких і смертоносних кислотах і лугах.

Прикро усвідомлювати, що нетипові докази можуть ігнорувати — іноді таке справді траплялося. Убивство можуть супроводжувати непередбачувані події, і часто вміння «мислити нестандартно» допомагає розкривати злочини. Власне, якщо по мої послуги звертається старший слідчий, це означає, що він уже подумав нестандартно і зрозумів: менш формальні методи можуть стати у пригоді. Вкрай важливо не ігнорувати незвичайного, неочікуваного й відверто дивного. Слід повсякчас зважати на аномалії — речі, які виділяються або здаються «неправильними». Ніколи не варто ігнорувати інтуїцію, адже зазвичай вона ґрунтується на попередньому досвіді — він захований глибоко в пам’яті, і його потрібно витягувати на поверхню.

Коли на землі опиняється мертва тварина чи навіть шматок м’яса, до них миттю, немов нізвідки, разом із мухами прибувають цілі зграї м’якотілих тварин (земляних черв’яків і слимаків), комах та інших членистоногих. У моїй практиці слимаки, равлики, жуки й черв’яки виступали корисними, хоч і приблизними, індикаторами часу — особливо коли життєві цикли мух (іноді кількох поколінь) закінчувалися, і за ними вже не можна було визначити час.

___________________________________________________________________________________________________