«Гляньте на мене! — хотіла кричати вона. — ... я нарешті корисна»: 5 цитат із роману «Код Троянди»
Шифри, секрети й розбиті серця. 1940 рік. У Блечлі-Парку — найтемнішому й найтаємнішому куточку Британії — найкращі уми країни намагаються зламати німецькі військові коди. Саме тут зустрічаються три абсолютно різні жінки: світська дебютантка Осла, рішуча Меб та сором'язлива Бет. Вони стають частиною секретного фронту, де щодня вирішуються долі тисяч людей, але роки війни, небезпечні секрети й зрада поступово руйнують їхній союз. «Код Троянди» Кейт Квінн — це не просто динамічний воєнний детектив, а й глибока розвідка про те, якою була справжня роль жінки на війні. Зібрали для вас цитати з роману у матеріалі.
_____________________________________________________________________________________________________________________
Кейт Квінн (Kate Quinn) — авторка історичних бестселерів за версією New York Times і USA Today. Вона написала чотири романи серії Empress of Rome Saga і дві книги, дія яких відбувається в епоху італійського Ренесансу, а потім перейшла до ХХ століття з романами «Мережа Аліси», The Huntress, «Код Троянди», The Diamond Eye та The Briar Club. The Astral Library — її перша спроба в жанрі магічного реалізму.
Може, Осла й народилась у Монреалі, але геть нічого не пам’ятала до того моменту, як прибула до Англії в чотири роки, плентаючись за нещодавно розлученою матір’ю поруч зі скринями й скандалами. Канада прекрасна, але Англія — її дім. Краще сидіти під бомбами з друзями вдома, ніж безпечно гнити у вигнанні.
Принаймні я не тягар, нагадала собі Бет. Більшість старих дів лише обтяжували свої родини. Вона приносила затишок, мала своє місце, вона була материною маленькою помічницею. Щасливиця.
Вона скоріше насолоджувалася неприязними поглядами, які кидали на неї чоловіки у вечірніх фраках і жінки в шовкових сукнях, коли пливла над підлогою в стилі ардеко в брудному комбінезоні. «Гляньте на мене! — хотіла кричати вона. — Я щойно закінчила восьмигодинну зміну на авіазаводі, а тепер до світанку танцюватиму конгу в Café de Paris. Гляньте, я Осла Кендалл, мені вісімнадцять і я нарешті корисна».
Єдиний мій талант, подумала Бет із жалем. Вона не вміла готувати, в’язати, підтримати розмову, але, бачить Бог, вона могла легко розгадати недільний кросворд за вісім хвилин без жодної помилки!
Вона була п’ятою з шести дітей, які тіснилися в цій крихітній квартирці, що пахла смаженою цибулею і жалем, а туалет вони ділили ще з двома сім’ями — і хай їй грець, якщо вона колись цього соромитиметься, але двічі грець, якщо цього буде достатньо. Чи так уже це жахливо — хотіти більшого, ніж працювати на фабриці до одруження? Хотіти від чоловіка більшого, ніж щоб він працював на місцевій фабриці, ймовірно, надто багато пив і врешті втік, як і батько?
_____________________________________________________________________________________________________________________
