«Це хтось утомився гризти граніт науки?»: добірка цитат із університетського ситкому Сашка Лопушанського
А що, як в одній книжці раптом зустрінуться 9 професорів, 12 аспірантів, 5 студентів, одна собака і сумка, яка загубилася? Нічого незвичайного: з вами станеться університетський ситком «ВИШ». Це іронічні, буденні і дуже впізнавані кожному історії про університет, як окрему планету зі своїми законами, ритуалами і маленькими катастрофами. Але будьте пильні: читання запускає неконтрольований потік спогадів і ви ризикуєте серйозно замислитися, а чи не вступити ще раз… А поки мислите, ми зібрали для вас цитати із книжки!
__________________________________________________________________________________________________________________________
Олександр Лопушанський — сценарист, стендап-комік, кандидат наук, викладач геодезії. Має 9 років 11 місяців і 8 днів педагогічного стажу. Засновник Lviv Сity Stand Up, продюсер ютуб-каналу ЧерепаХА. Уродженець містечка Бережани, що на Тернопільщині.
— Коли вона встигла загубити чобіт? — претензійно запитала Настя.
— Звідки я знаю! В таксі вона сідала в обох...
— А вийшла вже в одному?
— Не знаю... Може, залишився в таксиста...
— Ну, най здоровий носить! Вона і так не мала під шо їх взувати.
— Дістаємо подвійні листочки, ховаємо все з парт, зверху на листочку пишемо своє прізвище і номер білета, — протараторив доцент без пауз.
Хвиля виривання подвійних листків прокотилась приміщенням. Звук від шарудіння паперу змінив шум ручок, якими студенти в унісон взялися підписувати подвійні листочки, вирвані з товстих лекційних зошитів.
— Тишапишемо! — сказав одним словом Лис.
І раптом посеред кімнати з’явився він — Дух Минулої Сесії, худий, зсутулений, у старомодному піджаку, на якому ледь виднілися сліди від крейди. Говорив він тихо, майже лагідно, і в його голосі вчувалося шелестіння старих відомостей та забутих конспектів. Світло осяяло бліде перелякане обличчя Суховія.
— Я вже помер? Ти прийшов забрати мене?
На серветці біля чашок з кавовою гущею виблискувала самотня вставна щелепа. Михайлівна дивилася на щелепу, узявшись руками в боки, а пані Віра не зводила погляду зі своєї коліжанки. До жінок підійшов доцент Фоцик. Щойно помітив, на що дивилися жінки, — усміхнувся.
— Це хтось утомився гризти граніт науки? — сказав доцент і став біля жінок.
Літо — улюблений час усіх педагогів і навіть професорів з інституту, яких досить складно уявити за межами академічних споруд. Студентів улітку немає, навчальних планів та робочих програм теж, занудних зборів та знервованих аспірантів — тим паче. Літо — воно для всіх.
__________________________________________________________________________________________________________________________
