«Я хочу, щоб ти знав: Ми залишились, і нас багато»: 5 цитат із книжки «З любов'ю — тато»

Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає книжка Валерія Пузіка «З любов'ю — тато» — розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч — у самому серці. Публікуємо добірку цитат.

_____________________________________________________________________________________________________________

Валерій Пузік — український письменник, художник, режисер і журналіст. Автор книг «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж» та фентезі для дітей «Делфі та чарівники». Служить у лавах Збройних Сил України.

_____________________________________________________________________________________________________________

Війна триває щонайменше дев’ять років.

Я познайомився з Ірою на другий, а Орест народився на четвертий рік російсько-української війни. Ми познайомились, одружились і народили сина на війні. Ми звикли жити з нею пліч-о-пліч. Звикли її не помічати. Вона стала тлом нашого життя. І була такою до 24 лютого. До моменту, поки війна не постукала в наші двері знову. Ми — покоління війни. І я не знаю, що чекає на нас далі. І таких, як ми, тисячі.

Сину, не знаю, з чого почати. Мабуть, варто з хорошого. Кажуть, до України повернулися лелеки. Сам не бачив, але це тішить. Ночі холодні. Зранку красивий туман. Співають птахи. Вчора до нас прибився маленький кудлатий песик. Дуже смішний. Назвали його Солдат Пундик. Він тобі сподобався б. Пундик, малий і теплий клубок шерсті, постійно хоче гратися і їсти. Дуже прикольний. Розважає нас.

Колись я розповім тобі про все…

Але зараз я хочу, щоб ти знав:

Ми залишились, і нас багато.

Ми залишились і не віддамо жодного клаптика нашого узбережжя, не віддамо море, вулиці й, тим паче, не віддамо наші книгарні (я знаю, яка для тебе найважливіша, і вона під надійною охороною).

Це наше місто, наша країна, наша земля і наше небо.

Ми гуляли біля моря і бачили підтоплений буксир. Дивно було бачити таке. А потім ми дізналися, що на наші кораблі напали військові Росії. А ще через день президент підписав указ про введення воєнного стану в Україні. Ця осінь туманом облягла береги Чорного моря, і тепер воно не таке безпечне, як здавалось. Вітер несе прохолоду, ламає гілки дерев, Чорне море штормить, воно стає хижим і дуже-дуже холодним. Чайки літають над нами. Піна лежить на узбережжі. Піна днів.

Іра пише: «Минуло годин п’ять, як я прочитала йому листа від тебе, і от він сказав написати тобі лист у відповідь:

“Тато, я знаю, що ти не в мене, ти мене не бачиш, але я тебе люблю. З любов’ю — Орест!”».

_____________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «З любов'ю, тато», Валерій Пузік

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними