Автори Лабораторії: Анна Ніколаєва про цінність сімейних історій, саморефлексію та поштовх до написання книжки

Рубрика знайомства з авторами й авторками Лабораторії продовжується! Сьогодні це Анна Ніколаєва — українська дослідниця та лекторка, етнологиня, кандидатка історичних наук, співавторка подкасту та ютуб-каналу «Пороблено». Працювала науковою співробітницею Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, координаторкою та менеджеркою освітніх та ІТ проєктів. Підприємиця у сфері туризму, екскурсоводка по Львову. Протягом 2023-2024 років була експерткою сектору «Культурна спадщина» Українського культурного фонду. Про ідею написання книжки «А тепер і спитати немає в кого» та цінність сімейних історій Анна розповідає у матеріалі.

______________________________________________________________________________________

До повномасштабного вторгнення я... 

Закохувала мандрівників в Україну і Львів, розповідаючи історію та різні цікаві історії, показуючи відомі й не дуже місця, бо працювала екскурсоводкою і мала своє туристичне бюро. Протягом останніх 15 років я намагаюся балансувати між туризмом і наукою. За цей час досліджувала духовну культуру загалом і традиційні вірування українців Полісся зокрема, їздила в етнографічні експедиції та працювала в науковому центрі, супроводжувала туристів в подорожах по Україні і Європою.Коли мене запитували про причину переїзду з Києва у Львів, жартувала, що до міста Лева мене привело кохання, яке минуло… Однак кохання до Львова – ні.

______________________________________________________________________________________

Про назву книги

Цікавість до вивчення сімейної історії змалку прищеплювали мені батьки. На моє дитинство припали блекаути 1990-х. Пам’ятаю як темними вечорами ми всі разом сиділи у вітальні. Темряву часто освітлювала лише одна свічка і я розпитувала батьків про нашу рідню. Нагодувати мене теж можна було лише під мамині оповіді. Обожнювала слухати різні кумедні історії про своїх родичів як і обожнюю слухати їх сьогодні.

Перший ковідний локдаун подарував багато вільного часу в обмеженому домашньому просторі. Його я вирішила присвятити ґрунтовному дослідженню своєї сімейної історії, на яке за постійною роботою не вистачало часу якби не пандемія. Тоді ж з’явилася ідея книги. Проте такий формат народився пізніше. У січні 2024 року видавництво Лабораторія запропонувало співпрацю і генеалогія як ідея для повноцінної книжки прийшла з теми моєї лекції, на якій я ділюся досвідом і розповідаю як самостійно досліджувати історію своєї родини. 

Що ковід, що повномасштабне вторгнення дали мені своєрідного «ляпаса», змінили моє буденне життя і стали поштовхом рухатися вперед до нового та реалізовувати свої давні мрії. Назва книжки «А тепер і спитати немає в кого» теж спонукає розпитати родичів зараз, записати всю інформацію вже, бо потім не буде в кого запитувати… Насправді ми часто усвідомлюємо свою потребу пізнати самих себе через історію своєї родини лише тоді, коли наші рідні відлетіли у засвіти… Назва моєї книжки своєрідне нагадування про те, що все потрібно робити вчасно. 

______________________________________________________________________________________

Про книгу

Навесні 2023 я їхала від батьків до друзів. Напередодні привезла батькам гостинці з Польщі – улюблений сир, шоколад до кави. Мама не могла мене відпустити в дорогу без їжі. Так у потязі Харків – Одеса я відкрила пакунок з бутербродом від мами і побачила, що там лежить шоколадка, яку я привезла у подарунок для них. Відразу написала їй повідомлення: «Мам, навіщо ти поклала мені шоколадку, я ж привезла її вам?» На що мама відповіла: «А в нас іншої не було». 

Це повідомлення стало моїм найбільшим усвідомленням у відносинах з батьками. Часто можна почути:«якби ви добре не виховували своїх дітей, вони все одно знайдуть, що розповісти психологу». Мені психологу теж було, що розповідати. Однак це мамине «А в нас іншої не було» дало мені усвідомлення того, що мої батьки дали мені все, що мали, а іншого в них просто не було. За це я їм уклінно дякую і присвячую цю книжку теж їм.

Дослідження сімейної історії може стати чудовим інструментом для самопізнання, терапії, рефлексії тощо. Розповідаючи у своїй книжці про різні історичні періоди я намагалася занурити читача у різні досвіди, провести паралелі з наших сьогоденням і надихнути на повноцінне дослідження себе через історію своєї родини. Хто як не ми?
______________________________________________________________________________________

Коли закінчиться війна, я...

Я буду плакати від щастя і дам волю своїм емоціям. Напишу ще кілька хороших книжок, буду розповідати нашу й інші важливі історії.