Автори Лабораторії: Бібі Істон про те, як шкільна психологиня стала авторкою бестселера «44 розділи про чотирьох чоловіків»
Продовжуємо розповідати про авторів та авторок Лабораторії більше: Бібі Істон — американською письменницею, авторкою бестселера Wall Street Journal — мемуарів про панк-рок-минуле та сексуальні стосунки «44 розділи про чотирьох чоловіків». Бібі — колишня шкільна психологиня, мама і дружина, яка вирішила ризикнути й присвятити себе письменництву. Детальніше про письменницьку пристрасть, шлях до себе та екранізацію роману читайте у матеріалі.
Чим ви займалися до того, як почали писати?
Коли я думаю про своє тодішнє життя, то уявляю себе жінкою, яка жила буквально для всіх, окрім себе. Я завжди була веселою, енергійною, артистичною дівчиною. Мала зачіску в стилі панк-рок. Я робила те, що хотіла, і точно знала, хто я така. Потім мої батьки і суспільство наполягли на тому, що я маю стати дорослою. Вони сказали, що я не можу бути художницею, бо голодуватиму. Тож я відростила волосся, змінила берці на туфлі на високих підборах і стала шкільною психологинею. Вийшла заміж за бухгалтера. У нас народилося двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Я мала три вищі освіти, іпотеку та американську мрію. Але всередині я була мертвою.
Я витратила десятиліття на те, щоб придушити в собі майже все: свій стиль, свою особистість, своєрідне почуття гумору. А потім я відкрила для себе любовні романи. Я побачила так багато від себе в цих молодих героїнях, які закохуються в тату-майстра, рок-зірку чи бандита з мотоклубу, що це щось розбудило в мені. Щось, що спало довгий-довгий час. Я почала писати історії про своє перше кохання, але насправді я писала про свій шлях до себе. Згадувала, ким я була раніше глибоко всередині. Це зайняло кілька років, але врешті-решт ці історії перетворилися на «44 розділи про чотирьох чоловіків». І з того часу я не припиняю писати і бути собою.
Коли ви зрозуміли, що написання книг може перетворитися на кар'єру?
Ця можливість НІКОЛИ не спадала мені на думку, поки я писала. Навіть коли я опублікувала свою першу книгу, я думала, що зможу продати п'ять примірників. Це єдина причина, чому я боялася її публікувати. Я запевнила себе, що її ніхто не прочитає, і це буде мій маленький секрет, а я залишуся шкільною психологинею до кінця свого життя.
А потім вийшла книга. Вона потрапила до списку 100 найкращих бестселерів Amazon за тиждень. Наступного тижня я продала права на екранізацію. Я не знала, чи зможу зробити з письменництва кар'єру, але знала, що хочу спробувати. Я просила чоловіка дозволити мені взяти два роки перерви в роботі. Я пообіцяла: якщо ми розоримося, то я повернуся на роботу, як тільки наша молодша дитина піде в дитячий садок. Минуло вже більше шести років, а мені ще не доводилося повертатися.
Як ви дізналися, що Netflix хоче зняти серіал за мотивами вашої книги?
Зі мною зв'язався продюсер, який придбав права на екранізацію книги. Дж. Майлз Дейл звернувся до Netflix, щоб запропонувати мою книгу. Це був березень 2018 року, а напередодні він отримав «Оскар» за найкращий фільм «Форма води». Майлз навіть приніс свою статуетку на зустріч. Що й казати, думаю, тоді він міг би продати їм все, що завгодно. Мені дуже пощастило, що обрали мою книгу!
Я взагалі не брала участі в процесі розробки, окрім моєї самопризначеної ролі вболівальниці для підтримки серіалу «Секс/Життя». Сценаристи зустрічалися п'ять днів на тиждень особисто в Лос-Анджелесі. Я живу в Атланті, тому не мала можливості бути в команді сценаристів. З самого початку компанія Netflix мала дуже чітке бачення того, що вони хочуть від цього серіалу, і тому вони найняли найкращих авторів шоу та сценаристів телесеріалів, яких змогли знайти, щоб втілити це в життя. Я вірила, що вони зроблять найбільш захопливе шоу з усіх можливих. І з показником у 67 млн домашніх переглядів за перший місяць я думаю, саме це вони і зробили.
Що для вас означає «успіх»?
Я називаю цю частину свого життя «подорож до щастя». Хоча, можливо, я виглядала щасливою для зовнішнього світу, коли була молодшою. Я вбивала себе, щоб бути ідеальною, бути найкращою, досягти наступної сходинки, поставити галочку на наступній меті. У мене був досить серйозний розлад харчової поведінки. Я викурювала пачку цигарок на день. Спала лише чотири-п'ять годин на добу. І кожна хвилина мого неспання була витрачена на те, щоб чогось досягти.
Потім я почала медитувати і дізналася, як це — НЕ відчувати стрес протягом декількох хвилин. І мені це сподобалося. Згодом у мене з'явилися діти, і раптом стало неважливо, скільки я важу, чи нафарбована я, в який одяг одягнена. Я була ідеальною для них такою, якою була. Я знову відкрила для себе пристрасть до письменництва і знайшла форму роботи, яка давала мені змогу відчувати себе живою і натхненною.
І врешті-решт, завдяки цьому процесу переосмислення, я створила для себе нове визначення успіху. Незалежно від того, наскільки добре це виглядатиме — пропозиції щодо книги, рекламні можливості, зйомки в кіно чи на телебаченні — я завжди зупиняюся і запитую себе: «Як це впливає на мої відчуття?», «Як я після цього почуваюся?» Якщо відповідь позитивна, то я можу йти назустріч своєму щастю.
Використані джерела: Purebreak, Blush Magazine, artbyeaston.com
