Автори Лабораторії: Джеремі Дронфілд про любов до реальних історій, секретний щоденник, що став книгою, та висвітлення теми біженців
Сьогодні в рубриці Автори Лабораторії зосередимось на авторі роману «Хлопчик, який пішов за батьком в Аушвіц» — Джеремі Дронфілді. Книжка, написана на основі реального щоденника колишнього в’язня Аушвіцу. Це надзвичайна історія про жахливу, але реальну долю жертв Голокосту. Працюючи над нею автор провів ґрунтовні дослідження та ретельно вивчав інтерв’ю очевидців страшних подій, що відбувалися в концентраційному таборі. Про те, як він прийшов до написання художніх біографій, зустрів сім’ю, що змінила його життя, й власне вето на поїздку в Аушвіц — детальніше читайте в матеріалі!
Фото: Вікторія Р. Рамос
Від академічного дослідника до дитячого автора
Починав я свою письменницьку кар’єру з художньої літератури, а до написання художніх біографій перейшов майже випадково. За освітою я академічний дослідник, тому з нонфікшеном знайомий більш ніж добре. Та виявилося, що художньо описувати реальне життя реальних людей набагато більш захопливо й приносить набагато більше задоволення ніж вигадки на рівному місці. Коли історія настільки неймовірна, як у Фріца та його сім’ї — це найкраще, що можна знайти.
Після виходу моєї книжки я отримав безліч відгуків від людей, які висловлювали одне спільне бажання: аби лиш їхні діти також могли прочитати історії сім’ї Кляйнмен. Зрештою, це таки історія про дітей. Мені знадобилося багато часу, але зрештою я зрозумів, як можна вдало переписати цю книгу для менших читачів. Це вийшло зробити достатньо легко, коли я зрозумів, що хоч якими б темними не були події, але, зрештою в історії перемагає надія, мужність та любов.
Про сім’ю, чия історія лягла в основу книжку
З історією Фріца та його сім’ї я познайомився у 2013 році, коли мене попросили допомогти знайти видавця для англійського перекладу щоденника, який таємно вів батько Фріца — Густав Кляйнман. Видавця, на жаль, мені так знайти й не вдалося, бо щоденник написаний дуже заплутано. Густав Кляйнман писав його в екстремальних обставинах, тому записи досить уривчасті й хаотичні, часто із загадковими натяками на речі, які виходять за межі розуміння звичайного читача. Аби зрозуміти все написано його першочергово потрібно було «розшифрувати», заповнюючи всі прогалини й відновлюючи фрагменти.
Тоді я вирішив узятися за справу особисто. Відповідно, для цього я мав провести не одне дослідження — всі вони були проведені навколо щоденника Густава та його записів. Мені також дуже допомогли короткі мемуари та нечисленні інтерв’ю Фріца, що він давав за життя. Проте навіть так мені було складно працювати з деякими моментами, тож я шукав і знаходив інші свідчення, інтерв’ю з іншими в’язнями таборів смерті й запилені свідчення в архівах.
Вето на поїздку в Аушвіц
Ви можете вважати це забобонами, але я вирішив ніколи не відвідувати згадані у книзі місця, навіть заради написання книжки. Особливо це стосується Аушвіцу. Тепер це меморіал і я не хочу бачити місце, що в моїй книжці є осередком всіх страждань і поневірянь персонажів, переповнене натовпами туристів і відкрите для всіх охочих. Навіть горе й жах, які люди відчувають на території концентраційного табору, породжені історичним усвідомленням і розширеною інформацією сьогодення.
Я боявся втратити своє уявлення про те, що відчували в’язні, замкнені там, зокрема Фріц. Аушвіца, яким він був колись, більше не існує. Але про нього залишилося багато спогадів від колишніх в’язнів, старих фотографій і документальних фільмів — саме звідти я й брав матеріали для книжки.
Циклічний досвід біженців
Одна з найважливіших тем, які я заклав у обидві свої книги — досвід біженців та ставлення до них у суспільстві. Зараз у Великій Британії багато сирійців та українців, які втекли від війни, і ставлення до них таке ж саме, яке було до єврейських біженців у 1930-х роках. Я дуже хочу, аби мої читачі зрозуміли наслідки свого ворожого ставлення до людей, що вимушено покинули свої домівки. Якби ж такого упередженого ставлення не було в Другу світову війну, наслідків Голокосту було б куди менше. І зараз ми зіткнулися з до болю подібною ситуацією. Не можна повторювати своїх помилок.
У матеріалі використано уривки з інтерв'ю Джеремі Дронфілда для Just Imagine та Reading Zone
