Автори Лабораторії: Маркус Чоун про любов до фізики, стендап-комедію та пошук позаземного життя
Продовжуємо знайомити читачів з авторами Лабораторії. Сьогодні поговоримо про письменника, телеведучого, лауреата багатьох нагород і консультанта з космології журналу New Scientist Маркуса Чоуна. Його книжки Breakthrough та The Ascent of Gravity були визнані науковими книгами року за версією Sunday Times 2017. Infinity in the Palm of Your Hand, What A Wonderful World, Quantum Theory Cannot Hurt You, We Need to Talk About Kelvin та Afterglow of Creation посіли друге місце в номінації на Букмекерську премію Королівського товариства. Маркус Чоун також став лауреатом премії Bookseller’s Digital Innovation of the Year за книгу Solar System for iPad. Детально про любов автора до фізики, стендап-комедію й наукові мрії — читайте у матеріалі.
Джерело: Queen Mary University of London
Чому ви вирішили вивчати фізику?
Мені завжди подобалася фізика. З дитинства я цікавився астрономією і мені сподобався той факт, що на фізичному факультеті Коледжу Королеви Марії (QMC) проводять дослідження в галузі астрофізики. Так я з часом здобув ступінь магістра астрофізики в Каліфорнійському технологічному інституті в Пасадені.
Як зазвичай відбувається процес написання книг?
Насправді це не дуже цікаво. Але мені подобається передавати свій ентузіазм і розуміння широкій аудиторії. Це чудове відчуття: ти зустрічаєшся з людьми, або тобі пишуть, що фізика стала цікавою після прочитання однієї з твоїх книжок. Але найкраще в написанні книжок — це коли вони завершені й ти вже не сидиш у кімнаті наодинці, а виходиш у світ, щоб розповісти про них.
Найцікавіше — це люди, яких ти зустрічаєш; місця, які ти відвідуєш; досвід, який ти отримуєш. Я гладив кажанів (і вони муркотіли) за лаштунками недільного бранчу на Четвертому каналі. Я виступав з доповіддю в човні зі скляним дном в акваріумі з акулами в Брайтонському центрі морського життя. Я їхав потягом через австралійську глибинку в книжковому турі і в нашому вагоні сталася різанина (але це вже інша історія!). Мене виганяв з програми BBC Radio 4 Loose Ends легендарний рок-барабанщик Джинджер Бейкер, якому не сподобалося, що я згадав термін «великий вибух».
Ви були постійним гостем комедійно-наукового шоу BBC It’s Only A Theory, а також виступали у стендап-комедії. Що саме в комедії вас так приваблює? І що, на вашу думку, робить комедію та науку такими сумісними?
Завжди добре робити те, що виходить за межі твоєї зони комфорту. Шкода, що It’s Only A Theory не проіснувала довше. Найкраще в комедії те, що вона допомагає подолати страх, який багато людей мають перед наукою. Якщо ви можете їх розсмішити, значить, ви обійшли всі стіни, які вони можуть поставити. І, можливо, вони подумають: «Ця наука не така страшна, як я собі уявляв. Спробую дізнатися більше».
Чи є у вас кумири, на яких ви орієнтуєтесь?
Коли я навчався в Каліфорнійському технологічному інституті й роздумував думав про те, щоб залишити докторський ступінь і спробувати стати письменником, вирішив написати одному з моїх кумирів — письменнику-фантасту Артуру Кларку в Шрі-Ланку. Він відповів мені й це стало великим стимулом. Пізніше, під час мого першого завдання для New Scientist, мене відправили брати інтерв'ю у Карла Сагана, ще одного мого кумира. Він написав книгу, які я любив - The Cosmic Connection і презентував телесеріал Cosmos. Він зупинився у величезному люксі з видом на Гайд-парк у Dorchester Hotel, а я був такий наляканий, що увесь час щось базікав! Ніколи не зустрічайтеся зі своїми кумирами!
На які питання про нашу Сонячну систему ви хотіли б знайти відповіді?
Чи є життя деінде? Я думаю, що є велика ймовірність існування примітивного життя в надрах океанів таких системах, як Європа, Ганімед, Калісто, Титан, Енцелад і, звичайно, на Марсі. Або, чи проходив якийсь інший розум через нашу Сонячну систему за 4,55 мільярда років її існування — і чи залишив він якийсь артефакт або послання а-ля «2001: Космічна Одіссея»?
