Автори Лабораторії: Річард Докінз про винайдення мему, улюблених авторів наукової фантастики та загадковість польотів
Сьогоднішнє знайомство з авторами Лабораторії ми присвячуємо Річарду Докінзу — еволюційному біологу, популяризатору науки й автору, який написав не одну феноменальну книжку, серед яких і «Політ фантазії. Природні і рукотворні способи обійти гравітацію». Попри численні дослідження та наукові праці, які вже вийшли з-під пера автора, він і досі залишається невтомним науковцем, якому є, що розказати світові. Про пристрасть до науки, меми та улюблений літературний жанр автора читайте в матеріалі.
Фото: Грем Робертсон для Observer
Про науку
Ще навчаючись в Оксфорді, я почав серйозно замислюватися над питаннями навіщо ми тут і яка наша мета в цьому житті. В один момент я задумався, чи дійсно такі речі як простір і час є необмеженими — з цього все й почалося. Університет дав мені змогу розглянути ці питання ближче та більш детально. Навчання привело мене до усвідомлення того, що наука — це найпотужніший спосіб досягти задуманого, байдуже погані ваші наміри, а чи добрі. Вся технологія залежить від надійності обраного вами наукового підґрунтя. Ви лиш можете коригувати напрямок його розвитку.
«Винахідник» мемів
Інтернет є дивовижним проявом сучасного світу. Я не зовсім розумію, як це працює і саме тому це явище мене по-справжньому інтригує. Узяти до прикладу інтерпретацію мему. Багато хто нині стверджує, що винайдення мему — це моя спроба зробити свій внесок у вивчення людської культури. Але це зовсім не так.
Використовуючи мем у своїй книзі «Егоїстичний ген», я насправді просто намагався проілюструвати, що природний відбір, хоч зазвичай і залежить від ДНК, та все ж не обов’язково має бути саме геномом. Я назвав мемом одиницю мислення, завдяки якій і здійснюється сам процес. Такі меми — ідеї, мода, мелодії, зображення, відео тощо — поширюються, перескакуючи від розуму однієї людини до розуму іншої. На жаль, із цього проєкту мало що вийшло, але слово «мем» набуло нових відтінків.
У мене й у думках не було урізноманітнювати людську культуру. Однак людям така ідея сподобалася, тож ми бачимо тенденцію поширення і розвитку мемів у спробах це зробити. І я щиро бажаю їм у цьому удачі. Мені подобається, чим усе це обернулося.
Любов до наукової фантастики
Ніколи не зрозумію тих, хто читає художню літературу задля розуміння людського стану чи почуттів. Не заперечую, що гарний письменник дійсно здатен створити настільки глибокі твори, які чіпляють за живе. Втім особисто мені набагато більше до душі сатиричні романи, в яких кострубато, з гумором й іронією зображають сучасне життя.
Я люблю наукову фантастику, але далеко не в усіх її проявах. Мені подобаються книжки, в яких закладено реальні наукові теми та знання, де змінена лиш одна складова, в той час як решта науки залишається недоторканою і досліджує наслідки цього інакшого явища. Такі твори насправді дуже цінні. А от книги, де наукову фантастику зводять до готичних принцес, білих коней, замків тощо — мене навпаки дратують.
Пори свою прихильність до цього жанру, велика кількість прочитаних мною творів належать перу доволі обмеженого кола авторів. Серед них я можу перелічити таких письменників, як Артур Кларк, Айзек Азімов, Деніел Ґелує, Джон Віндем та Фред Гойл. Останній написав досить багато творів у жанрі наукової фантастики, більшість з яких, на жаль, не надто хороші, але перша частина «Чорної хмари» дійсно чудова. Те саме стосується «Антології Андромеди», головним чином тому, що туди закладено багато наукових лейтмотивів. Насправді я дізнався досить багато про науку саме з його робіт.
Фізична загадка польотів
Моя остання книжка «Політ фантазії. Природні і рукотворні способи обійти гравітацію» зосереджена на темі польотів. Ця тема інтригує мене як біолога насамперед через її суперечливість законам фізики. Зрештою, кинути виклик гравітації — це досить складна задача.
У книзі я уникаю питань еволюції птахів і літаків, тож віддалено ця книга може нагадати вам рукописи про крилаті винаходи Леонардо да Вінчі. І це не дивно, адже ідея для неї прийшла до мене, коли я працював над попередньою книжкою, виданням для дітей, — «Магією реальності», де кожен розділ починається питанням на кшталт «Що таке землетрус? Чому існує зима й літо? Чим є сонце?». Пишучи, я послуговувався досить цікавою схемою: відповісти на питання спочатку мітом, а потім правдивою, науковою відповіддю.
Коли ж справа дійшла до польоту... Це вже дещо інше, тут залучена фізика. Мене захоплює усвідомлення, що фізика однакова для всіх: людей, машин, тварин тощо, але при цьому кожен із видів взаємодіє із нею по-своєму.
У матеріалі використано уривки з інтерв'ю Річарда Докінза для The Telegraph, The New Statesman, The New Republic, Slate, The Geek’s Guide to the Galaxy, Thought Economics та The Daily Beast
