«Чому мене цікавлять божевільні вчені?»: Бенхамін Лабатут про підхід до письменництва й бачення перспектив розвитку АІ

Поділитись

05 лютого 2025, Ср

Від свідчень Пауля Еренфеста — австрійського фізика і друга Айнштайна, який впав у відчай, побачивши, як наука і технології стають засобами тиранії, до протистояння між південнокорейським майстром гри в ґо Лі Седолом і програмою штучного інтелекту AlphaGo, що втілює центральне питання найамбітнішого незавершеного проєкту фон Неймана: створення машини, що самовідтворюється — інтелекту, здатного еволюціонувати за межами людського розуміння і контролю. Книга Бенхаміна Лабатута «MANIAC», — це художній твір, заснований на наукових фактах і натхненний портретами науковців-новаторів ХХ століття, що пояснює, як геніальні вчинки можуть назавжди змінити світ. Ділимося роздумами автора про підхід до письменництва й перспективи розвитку штучного інтелекту у матеріалі!

Люди питають: «О, то ти цікавишся наукою?» А я відповідаю: «Ну, я прочитав Дугласа Адамса, коли був малим, і після цього просто не можу думати в інших категоріях».

Захоплення кризою

«Мене найбільше захоплюють речі, які залишаються таємничими, нерозгаданими, — каже Лабатут. — У своїх книгах я запрошую читачів зануритися в темряву, знову відчути цю рідкісну насолоду перебування перед чимось, що є водночас величезним і дуже тонким; тихим, але, всередині нього вирує буря. У кожному розділі я думаю лише про те, яку ідею хочу донести. Я намагаюся змусити людей захопитися кризою фундаментів математики. Я хочу, щоб вони відчули жах і красу перших ядерних випробувань».

Відмова від традиційної літературної естетики

Попри захоплення ідеями, Лабатут знецінює більшість речей, які традиційно вважаються ознаками хорошої прози. Він відверто заявляє: «Мене це не цікавить. І, думаю, у мене це не дуже добре виходить. Більшість того, що люди вважають великою літературою, зводиться до таланту в передачі голосів і характерів. А це мене не хвилює».

Лабатут не читає романів вже понад десять років: «Просто я не такий вже й хороший письменник, тому мушу писати про цікаві речі. Якби я був майстром прози, стилістом, то, напевно, розповідав би, з ким я спав і що їв на сніданок. Але оскільки я ніколи не вважав себе таким вправним, доводиться писати про найглибші та найзагадковіші речі у світі».

Зрештою, для Лабатута письмо — це не про естетику, а про виклик. Він вірить, що література має змушувати думати, а іноді — навіть лякати:

Найкращий комплімент, який я отримав, був: «Ваша книга викликала у мене панічну атаку. Я почав почуватися зле. Я не міг її дочитати». Або: «Я закінчив читати книгу, а потім побачив заголовок новин про ШІ — і в мене почалася панічна атака».

«Коли у вас є математична система, яка може керувати мовою, то це означає, що дві найпотужніші речі, які людство коли-небудь створило, працюють разом: математика і мова, — каже він. — Я вважаю, що ми абсолютно на порозі чогось нового, якщо не вже за ним. Думаю, що перша катастрофа, пов’язана з ШІ, з огляду на те, як усе розвивається, на те, що корпорації наввипередки мчать до дна, швидше за все, неминуча».

_____________________________________________________________________________________________________________

Джерело: The Guardian: ‘People say my book gave them a panic attack’

_____________________________________________________________________________________________________________