Чи секс — потреба? Уривок з книги Скотта Кауфмана «За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію»
Те, що ми зазвичай звикли уявляти як ієрархію потреб – черговий міф. Чого ми насправді прагнемо у світі переповненому спокусами? Як знайти власний шлях до реалізації? Чи можливо поєднати егоїзм і бажання допомагати; самопізнання і кар’єрний ріст; матеріальну безпеку і постійний рух вперед? Відповіді на ці та десятки інших питань розкриває Скотт Кауфман у книзі «За межами піраміди потреб». Автор продовжив справу Маслоу з дослідження трансцендентності і дійшов до унікальних висновків, що змінюють уявлення про світ. Уривок із книги публікуємо у матеріалі.
Поки я писав цю книжку, чимало людей запитали мене, чи секс — потреба? Звісно, у суто еволюційному контексті це так. Секс — основний механізм передавання генів наступному поколінню. І саме з огляду на те, що він настільки потужний інструмент поширення нашого виду, люди займаються ним, керуючись цілою низкою різних мотивів. Можете не сумніватися: еволюція дала нам максимальну кількість причин хотіти сексу. Отже, секс може задовольнити цілу низку психологічних потреб.
Автор книжок із саморозвитку Марк Менсон далекоглядно зауважив:
Секс — це стратегія задоволення психологічних потреб, а не власне потреба.
Фахівчиня з клінічної психології Сінді Местон та еволюційний психолог Девід Басс виокремили 237 різних причин, з огляду на які люди займаються сексом: від потягу до банального зниження стресу та збільшення насолоди й до мотивації мати більше влади, вищий соціальний статус, прагнення підвищити самооцінку, здобути надійний ресурс чи помститися, схильності до пізнання й пошуку різного досвіду, вираження любові та серйозних намірів. Усі причини можна умовно зарахувати до кожної з потреб, окреслених у цій книжці. Утім, існує проблема: не всі сексуальні мотиви однаково сприяють сексуальному задоволенню й цілісному особистісному зростанню. Можна сказати, що в статевому житті є окрема ієрархія — від Д-сексу (тимчасово заповнює прогалини в базових потребах людини) до Б-сексу (сприяє зростанню та глибшій самореалізації). Важливий чинник, який допомагає особі визначити своє місце в цій ієрархії, — функціонування системи прив’язаності. Зазвичай люди з найвищим рівнем безпечної прив’язаності в стосунках (тобто з найнижчим рівнем тривожної прив’язаності та уникання) повідомляють про найбільший рівень сексуального задоволення. Крім того, за динамікою прив’язаності можна спрогнозувати й те, наскільки людям комфортно вдаватися до сексуальних експериментів.
Аманда Гессельман та Емі Мурс, соціальні психологині з Інституту Кінсі, визначають сексуальні експерименти як «рівень здатності до ефективного пізнання різнобічних вимірів сексуальності (наприклад, поведінки чи ідентичності) залежно від динаміки безпечної прив’язаності». Чому ж динаміка прив’язаності має такий сильний зв’язок із сексуальним задоволенням та експериментами? Річ тут у мотивах заняття сексом. За даними наукових досліджень, зазвичай люди з високою схильністю до уникання роблять це з огляду на причини, пов’язані з Д-виміром буття — для того, щоб запобігти негативним наслідкам для стосунків чи підвищити свій статус і престиж у колі друзів, — наприклад, уразивши їх карколомними сексуальними подвигами. Своєю чергою, такі мотиви заняття сексом у поєднанні зі зниженою чутливістю до потреб партнера в стресові періоди пов’язані з низьким сексуальним задоволенням. Крім того, людей з високим рівнем небезпечної прив’язаності часто мотивують чинники в площині незахищеності. Наприклад, вони займаються сексом, щоб задовольнити партнера та знизити неприємне відчуття незахищеності в стосунках. Люди з високим рівнем тривожної прив’язаності часто стверджують, що мають сильну чутливість до потреб свого партнера, хоча насправді рівень їхньої чутливості до його справжніх потреб знижений. Вони більше схильні контролювати напрямок розвитку стосунків і менше — використовувати сексуальність як вияв поваги до партнера. Своєю чергою, таку поведінку пов’язують з низьким рівнем сексуального задоволення.
Одна команда науковців виявила: Видається, що такі люди [схильні до тривожної прив’язаності] не вміють розпізнавати справжні потреби своїх партнерів і не бачать у них ознак стресу. Напевно, річ у тім, що вони переймаються власними егоцентричними тривогами та сумнівами. Такі хронічні занепокоєння перевантажують їхні внутрішні резерви й заважають уповні та щиро подбати про емоційні переживання й потреби партнера ... чим, напевно, і можна пояснити їхню низьку схильність до застосування сексу як вияву поваги до партнера.
Отже, відповідно до результатів наукових досліджень, люди з високим рівнем соціальної тривоги стверджують, що відчувають менше задоволення від сексу. Вони повідомляють про нижчий рівень насолоди й слабший зв’язок під час статевої близькості, як порівняти з тими, хто не має соціальної тривоги. Коли переймаєшся самоаналізом чи невпевненістю в стосунках, важко вповні насолодитися моментом сексуальної близькості. Ще один важливий чинник, який впливає на задоволення від сексу, — це те, якою мірою статевий потяг переплітається з іншими гранями ідентичності та життя людини. Сексуальність не передбачає наявності одного партнера (наприклад, поліаморія) чи партнера як такого. Для здоров’я й зростання важливо, щоб у статевому житті людини панували взаємозв’язок і рівновага й щоб воно якомога менше конфліктувало з іншою її діяльністю (сексуальною чи несексуальною).
Дослідження Фредеріка Філліппа та його колег указує на взаємозв’язок між високим рівнем гармонійного сексуального потягу — схильності до вільного вибору статевого життя, яке не конфліктує з іншими видами діяльності, — і відповідним рівнем збудження, гармонійною пристрастю в стосунках, їхньою якістю, станом потоку, задоволенням від сексу, зниженим рівнем тривожності та нав’язливих думок сексуального характеру. І навпаки: люди з нав’язливим сексуальним потягом — схильністю до неконтрольованого статевого життя, яке погано поєднується з іншими їхніми зацікавленнями, — часто повідомляють про знижений рівень задоволення від сексу, високу частотність невідчепних думок такого характеру, труднощі з контролем уваги до партнерів у стосунках, конфлікт між сексом та іншими сферами життя, неадекватне сприйняття сексуальних намірів осіб, які здаються їм привабливими, і навіть жорстокі та агресивні вчинки як реакцію на загрозу взаєминам (наприклад, у тих ситуаціях, коли «вмикаються» ревнощі).
І, нарешті, ще один чинник, який впливає на задоволення від сексу та сексуальні експерименти, — романтична пристрасть, чи ерос. В історії людства неодноразово можна було побачити критично важливу відмінність між еросом і сексуальністю. Якщо стимулом звичайного статевого акту буває ціла низка потреб, то ерос має дуже вузьку функцію: зростати й показувати глибину своєї любові. Сексуальність — це стимуляція та розв’язка, тимчасом як ерос — уява й можливість. Як зауважив Ролло Мей у книжці «Любов і воля», «суть еросу в тім, що він тягне нас до себе, а секс штовхає у спину». Маслоу також відзначив, що закохані, схильні до самоактуалізації, використовують сексуальність «як підмурок, на який спирається щось вище». Оскільки основна характеристика еросу — зростання, а не результат, це адекватніший спосіб дістати насолоду від процесу.
Спираючись на численні дослідження, фахівчиня з клінічної психології Анік Дебро разом з колегами з’ясувала, що взаємозв’язок між сексом і добрим психологічним самопочуттям пояснює прив’язаність. До моментів ніжності під час сексу належать «миттєвості любові й захищеності» та «прояви теплоти чи уваги від партнера». Що більше таких моментів стається під час статевого акту, то вищий рівень удоволеності життям і позитивних емоцій упродовж дня. Це навіть позначається на позитивному настрої наступного ранку. І то ще не все. Позитивні емоції, які дарує статевий акт, — це своєрідний захист від занепаду стосунків, а згодом вони збільшують рівень удоволеності взаєминами.
Відповідно до сформульованої Маслоу концепції «об’єднання потреб» у стосунках, що позитивніші емоції дарує секс одному з партнерів, то вищий рівень удоволеності взаєминами в іншого з плином часу. Схоже дослідження Тодда Кашдана та його колег показало, що зростання рівня задоволення від сексу та близькості, про яке повідомляли учасники цього експерименту, не лише покращує настрій, а й дає змогу відчути високу змістовність життя. Статус стосунків на ці результати не впливає. Як перебування в шлюбі ще не означає, що людина не самотня, так і перебування у взаєминах не гарантує, що особа має прекрасне статеве життя. До того ж Кашдан із колегами з’ясували, що люди, які відзначають високий рівень близькості в стосунках і сексуальної близькості в один день, назавтра також схильні відчувати покращення настрою й увиразнення сенсу життя. Однак не навпаки: зростання рівня щастя й усвідомлення сенсу життя не виявляється передумовою статевої активності, насолоди чи близькості наступного дня.
Дані чітко вказують на таке: незалежно від потужності статевого потягу чи різновидів сексу за умови обопільної згоди, насолода від нього буває прекрасним джерелом щастя, змістовності та зростання. Що більше часу, уваги, уяви, любові, захищеності, турботи й довіри ми зможемо вкласти в сексуальні стосунки, то більше насолоди, найімовірніше, від них дістанемо. Як зауважив Ролло Мей:
...нестримний ерос бореться з усякими уявленнями про час і з його обмеженнями. ... Кохання глибшає зусиллями закоханих, які довго на власному досвіді пізнають сутички, конфлікти й зростання». Для останнього, як і для самого життя, нерідко потрібен час, а злиття Б-любові з Б-сексом може стати дуже важливою стежкою до цілісного особистісного зростання.
