«Я ледь не кинув книгу об стіну»: Деніел Обрі про любов до книг, натхнення до письменництва та улюблені детективні історії

Поділитись

28 січня 2025, Вт

Деніел Обрі – талановитий автор, чий дебютний роман «Острів темряви» – кримінальний трилер про репортерку з РАС – уже здобув визнання серед читачів та критиків. Ця книга потрапила до шорт-листа престижної премії Bloody Scotland Debut Prize, яка щороку відзначає найкращі нові імена у жанрі кримінальної літератури. Що надихнуло автора на такий блискучий дебют? Які книжки він читає й рекомендує? Ділимося із вами матеріалом, у якому Деніел Обрі розповідає про перші кроки у світ читання та письменництва, про книги, які його надихають, про тих, хто вплинув на його творчий шлях, а також про важливість створення персонажів, які є близькими й зрозумілими багатьом читачам.

Ці острови зовсім не вміють берегти своїх таємниць. На Оркні нічого не лишається схороненим назавжди. Фрея це знала й без нагадувань, та цей ранок таки відсвіжив її пам’ять. Вона стояла самотою на вершині крутого берега з валунів, які боронили дюни, і дивилася. Розуміла, що була на безпечній відстані, за кількасот метрів по той бік від серпастого вигину бухти — не так близько, щоб її помітили, але надто далеко, щоб чути щось, окрім поривів вітру й ревіння сердитого моря.

Удалині, на південному сході, неохоче сочився в небо світанок, забарвлюючи хмари на горизонті зеленувато-сірим. Він ледь-ледь освітлював людей у захисних білих комбінезонах. Вони то поставали, то зникали між земляних курганів на землі, під якою покоїлося селище доби неоліту. Нічний шторм минув, поки вона спостерігала за парою білих постатей, які силкувалися поставити невеличкий намет, на брезент налетів шквал, загрожуючи віднести їх за собою. Фрея не могла збагнути, що саме, але у свій дешевий бінокль розгледіла, як вони намагалися накрити щось постале з-під землі позаду пляжу.

Чергова таємниця, якої не змогли зберегти ці острови.

Деніел Обрі, «Острів темряви»

___________________________________________________________________________________________________________

Перша книжка

Це була книга під назвою Time Rope. Мені тоді було десь вісім чи дев’ять років, і я був абсолютно зачарований. Це була трилогія, якщо я правильно пам’ятаю, але у бібліотеці моєї школи була лише перша частина, тому я відчайдушно намагався знайти інші. Як натякає назва, це була історія про мотузку-гойдалку, яка дозволяла людям подорожувати в часі. Але там було стільки загадковості та інтриги, а описані часи й місця були такими яскравими, що це був просто світ, у якому я обожнював перебувати. Саме ця книга пробудила мою любов до читання та письменництва.

Книжка, яку рекомендую усім

The Unwanted Dead Кріса Ллойда. Усі мають це прочитати. Я навіть трохи ненавиджу Кріса за те, наскільки хороша ця книга. Це історія про Едді Жираля, поліцейського в Парижі у день, коли нацисти вдерлися до міста. Він просто намагається виконувати свою роботу, поки все довкола нього руйнується. Мені подобаються історії, у яких світ описаний настільки яскраво, що ти буквально переносишся туди, і Кріс чудово передає ці сюрреалістичні й небезпечні часи своїм дивовижним стилем. Тут немає чорно-білих образів, де загарбники — погані, а парижани — хороші; все дуже багатогранно та абсолютно оригінально.

Три найкращі нещодавно прочитані книги

На першому місці – Burnt Offerings Деніела Девліна. Книги про судові процеси над відьмами зараз дуже популярні, але жодна з них не передає такого жаху того часу, як ця. Неймовірна історія. Я також обожнюю Squeaky Clean Каллума Максорлі, адже вона одночасно похмура, дотепна та просто напрочуд блискуча. Каллум і Деніел були на фестивалі Bloody Scotland минулого року, і мене зовсім не здивувало, що Каллум виграв премію McIlvanney Prize. Ще одна чудова книга – Shot in the Dark Анни Бріттон. Це дуже свіжий погляд на поліцейські процедури: у тексті переплітаються стенограми допитів та газетні статті між розділами. Я був захоплений.

Книга, яку я не дочитав

Я не буду називати ані книгу, ані автора. Скажу лише, що як нейровідмінна людина, я дуже хотів її прочитати. Я бачив інтерв’ю, в якому автор розповідав, що головний герой, який бачить місця злочину у вигляді кольорів і має феноменальну пам’ять, був створений на основі історії про людину з аутизмом. Але замість прийняття, персонаж постійно говорить про те, як хоче бути нормальним. Я ледь не кинув книгу об стіну. Втім, саме це стало чи не головним тригером написати «Острів темряви». Тож щось добре із цього все-таки вийшло.

Автор, який надихає

Я почав писати кримінальну прозу завдяки Гарлану Кобену. Чорт забирай, цей чоловік уміє створювати сюжетні повороти. І як тільки він тебе захоплює одним, одразу з’являється ще один. А потім ще один. Я написав свій трилер після прочитання Tell No One Кобена – і відтак мріяв написати кримінальний роман, який триматиме в напрузі до самого кінця. Сподіваюся, «Острів темряви» є прикладом того, що мені вдалося. Але тепер, як і Гарлан, я мушу робити це знову й знову. Це дивовижно, скільки блискучих, закручених історій він створив за ці роки – просто неймовірний автор.

Улюблене місце для читання

Ідеальним місцем був би мій будинок на колесах в Оркні, з моїми собаками, Діланом і Меггі, із видом на пляж і кавою у руці. Якщо це недоступно, чудовим місцем є підвіконня у моєму кабінеті. Там тихо, зручно, і вид просто прекрасний – мені справді пощастило. Утім, зазвичай я читаю в ліжку або коли сиджу за письмовим столом, за яким мав би писати...

___________________________________________________________________________________________________________

Джерело: інтерв'ю «I started writing crime fiction because of Harlan Coben. Damn, that man can write a plot twist»

___________________________________________________________________________________________________________