«Література — це моральне мистецтво»: Елінор Каттон про книжки, сценарії та ідею роману «Бірнамський ліс»
Книжка новозеландської авторки й сценаристки Елінор Каттон «Бірнамський ліс» — це дотепний психологічний трилер, що досліджує, наскільки далеко здатні зайти люди, аби забезпечити своє виживання. У матеріалі ділимося розповіддю авторки про ідею роману та межу між літературою і сценаристикою.
.jpg)
_________________________________________________________________________________________________________________
Елінор Каттон — новозеландська авторка й сценаристка, лавреатка Букерівської премії за роман «Світила».
Каттон здобула науковий ступінь з творчого письма в Міжнародному інституті сучасної літератури. Її дебютний роман «Репетиція» вийшов у 2008 році, здобув низку літературних премій та був адаптований до однойменного фільму. Каттон як сценаристка працювала над стрічкою «Емма» від Отем де Вайлд, а також є засновницею гранту Lancewood/Horoeka.
_________________________________________________________________________________________________________________
Що змінилося у Вашому письмі від часу здобуття Букерівської премії?
Я відтоді значно більше переконана, що художня література — це моральне мистецтво; що навіть у своїй найрозважливішій і легкій формі — а можливо, особливо у ній — вона є найкращим інструментом для дослідження намірів і дій, причин і наслідків. Я завжди любила сюжет, але лише останніми роками змогла пояснити, чому він такий важливий.
Чи дало здобуття Букерівської премії впевненість, піднесення? Чи, навпаки, додало тиску щодо очікувань від наступної книжки?
Я дуже вдячна, що мала змогу не поспішати з «Бірнамським лісом». У мене не було фінансового тиску — я не мусила терміново видавати нову книжку. Я змогла кілька років просто читати, досліджувати, обмірковувати сюжет, робити начерки та нотатки. І я певна, що з більшим ентузіазмом віддалася жанровим амбіціям книжки саме завдяки тому, що «Світила» здобули таке визнання одразу після виходу. А щодо тягаря очікувань — я на нього покладаюся! І хочу, щоб це відчуття супроводжувало кожну мою нову книжку.
Усі Ваші книжки дуже відрізняються одна від одної — чи не хвилювалися Ви, як читачі сприймуть «Бірнамський ліс»?
Адже вона геть не схожа на «Світила»
Не дуже. Я лиш вирішила, що більше не писатиму книжок на 800 сторінок — подумала, що мені цього не пробачать. Але кожна книжка має обґрунтовувати своє існування на власних умовах.
Чому павза між попередніми книжками й «Бірнамським лісом» була такою тривалою?
Ідея «Бірнамського лісу» прийшла до мене ще у 2016 році, але невдовзі після того, як я почала над нею працювати, одразу кілька моїх сценарних проєктів отримали зелене світло. Повернутися до чернетки я змогла лише на початку 2020-го — і тоді вже була вагітна, а поява дитини, звісно, кардинально змінює твоє сприйняття часу.
Чи відчуваєте Ви обов’язок продовжувати писати про Нову Зеландію?
Я живу у Великій Британії з 2019 року, і мені здається, що написати роман про сучасну Нову Зеландію було б дуже складно, бо мій досвід пандемії відрізнявся від того, як її пережили на батьківщині. Мені важлива достовірність, а не обов’язок. Я також є канадською авторкою, адже народилася у Канаді, і саме це я відчуваю як тему, яку повинна колись зачепити у своїй прозі.
Що стало натхненням для написання «Бірнамського лісу»?
Перші ідеї для книжки з’явилися після політичних потрясінь 2016 року. У той час у повітрі віяло соромом і розгубленістю по всьому політичному спектру. Я перечитала «Макбета», думаючи, що ця п’єса може мати щось спільне з політичним моментом, у якому ми опинилися.
Я знала, що не хочу створювати адаптацію «Макбета» — хотіла зберегти можливість дивувати читача та вигадувати на власний розсуд, — але все ж прагнула дослідити ці ідеї. Моїм задумом було сконструювати роман так, щоб кожен персонаж міг стати правдоподібним претендентом на роль Макбета: іншими словами, кожен може бути лиходієм, хоча жоден не вважатиме себе таким. Отже, книжка має щось на кшталт калейдоскопічної форми. Так я почала над нею думати.
У «Бірнамському лісі» я хотіла поставити запитання про співучасть, міжпоколіннєвий конфлікт, політичну відповідальність, можливі альтернативи, а також про те, що, хоч усі погоджуються із тим, що ми вкрай поляризовані, — ніхто чомусь не вважає, що саме він має змінитися.
В основі роману лежить мотив із «Макбета», але ви також згадували натхнення від Мері Шеллі та участь у створенні екранізації «Емми» Джейн Остін. Отож, чи важливо сучасним авторам (і читачам) читати класику?
Не просто важливо, а необхідно. Ми не можемо по-справжньому зрозуміти свій час, не маючи уявлення про те, як усе змінювалося. Я не сприймаю авторів, які відмовляються читати велетнів минулого. Але водночас не можу довіряти тим, хто нехтує сучасною літературою. Вони такі ж обмежені, а можливо — ще більше, бо ризикують втратити зв’язок із читачами, які живуть лише в сьогоденні.
А як щодо впливу жанрової літератури — трилерів, детективів? Чи доводилося балансувати між класикою, «високою» літературою та жанром, чи це виникло природно?
«Емму» часто називають першим детективним романом у світі, а «Макбет» можна вважати прикладом першого сюжетного повороту — і навіть подвійного: спочатку рухається Бірнамський ліс, а потім з’ясовується, що Макдуфф «не народжений жінкою» в буквальному сенсі. Обидва твори дали мені багато для роботи на рівні жанру, одночасно залишаючись взірцями літературної форми.
У чому різниця між сценарною роботою та написанням роману?
Це два абсолютно різні процеси — починаючи з того, що сценарії зазвичай створюються на замовлення, тоді як романи (зазвичай) ні. У романі все так, як вирішив автор; у сценарії ж доводиться працювати з урахуванням бюджету й графіку, не кажучи вже про співпрацю з великою кількістю інших творчих людей, кожен з яких має власні ідеї, обмеження й умови. Будь-яка реальна проблема або обставина може змусити змінити сценарій. Мені подобається практичний аспект цієї роботи, а також її колаборативність. Але після кількох років у кіно було справжнім задоволенням повернутися до написання художньої прози й згадати, у чому сила саме цього формату. Врешті я почала більше цінувати обидва підходи.
Чи вплинув досвід написання сценаріїв на те, як Ви працювали над «Бірнамським лісом»?
Найбільший вплив мала таки «Емма». Щоразу, коли перечитую цю книжку, відкриваю в ній щось нове. Вона ідеально структурована — але водночас така легка й жива, з такими яскравими, кумедними й напрочуд життєвими персонажами, що читач узагалі забуває про її «архітектурність». Іронія присутня на кожному кроці: кожен герой, кожна ситуація має відлуння або дзеркальне відображення десь іще. І все це — у триактній структурі, що дивовижно, зважаючи на те, що роман написано за сто років до появи кіно.
Я, звісно, привнесла у «Бірнамський ліс» багато з того, чого навчилася як сценаристка: актову структуру, діалоги, фокус на персонажах, які розкриваються в діях, переломні моменти, кульмінації, нове ставлення до симетрії. Але все це я знаходила й у самій Остін — тому вплив сценарного письма був радше, опосередкованим. Я сприймаю Джейн Остін як формальну спадкоємицю шекспірівських комедій; у «Бірнамському лісі» я хотіла зробити щось подібне, але у більш трагічному ключі.
Чи були якісь конкретні тексти, що вплинули на героїв чи сюжет «Бірнамського лісу»?
Так, величезний вплив мали The Democracy Project Девіда Ґребера, The People’s Platform Астри Тейлор, «Ми — Bellingcat» Еліота Гіґґінза та Who Cooked Adam Smith’s Dinner? Катрін Маркаль. Але джерелом натхнення для мене так само часто буває роздратування, як і захоплення. Наприклад, книга Antifa Марка Брея вплинула на мене саме тим, наскільки сильно вона мене дратувала.
Уявімо, що Ви — продавчиня в книгарні. Як би ви продали «Бірнамський ліс» потенційному читачеві?
Я завжди мріяла, щоб ця книжка була з тих, які змушують засиджуватись до ночі. Можливо, я сказала б щось на кшталт цього. Але мені трохи ніяково відповідати на це запитання — я не вважаю, що автору варто говорити, наскільки добре його книжка реалізувала задум.
_________________________________________________________________________________________________________________
Джерела: timeout.co.nz, southbankcentre.co.uk
_________________________________________________________________________________________________________________
Купити книжку «Бірнамський ліс», Елінор Каттон
В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
