«Чому в часи катастроф люди повертаються до стоїцизму»: філософія дії у світі без гарантій
Чому саме в часи криз люди знову повертаються до філософії, якій понад дві тисячі років? У новому випуску «Лабораторії сенсів» Валерій Калниш і засновник єдиного в Україні центру сучасного стоїцизму Сергій Коноплицький говорять про книжку Массімо Пільюччі «Як бути стоїком» та ідеї, що особливо гостро звучать під час війни й невизначеності. Як перестати витрачати сили на те, чого ми не можемо змінити, не сплутати прийняття з пасивністю і продовжувати діяти, коли результат від нас не залежить? Співрозмовники розбирають практики Марка Аврелія, дихотомію контролю, негативну візуалізацію, а також чесно говорять про те, де стоїцизм має свої межі. Чому давня філософія перегукується із сучасною психологією і що з неї варто взяти для власного життя — найцікавіше з розмови зібрали в матеріалі.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Валерій Калниш: «Як бути стоїком» — хороший початок для тих, хто хоче познайомитися зі стоїцизмом. Як ви прийшли до цієї філософії?
Сергій Коноплицький: Мене завжди цікавила тема, яку можна узагальнити словом «протопсихологія». Були часи, коли психологів ще не існувало, але думати, що люди тоді не займалися своїм ментальним станом, — певна ілюзія. Вони робили це завжди, просто до появи психології цю роль виконували різні релігійні та філософські вчення. Вони допомагали людині опанувати себе в цьому світі, знайти свій шлях і принципи, які дають змогу гармонійно існувати.
Стоїцизм, на мою думку, — хороша основа, на якій можна будувати власну філософію життя. Він достатньо універсальний і підходить атеїстам, агностикам та релігійним людям.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Як можна пояснити захоплення стоїцизмом саме зараз?
Сергій Коноплицький: Це не перша хвиля захоплення стоїцизмом. В історії періодично виникають часи, коли він знову стає популярним. Зазвичай це відбувається тоді, коли у світі стається щось недобре. Думаю, причина в тому, що в основі стоїцизму лежить потужна ідея, яку згодом взяли на озброєння цілі психологічні напрями: когнітивно-поведінкова психотерапія, раціонально-емоційно-поведінкова терапія, логотерапія Віктора Франкла. Це ідея дихотомії контролю.
У нашому житті є речі, які нам підвладні, і ті, які ми не можемо контролювати. Люди часто витрачають багато енергії та страждають через спроби контролювати непідвладне. Якщо придивитися уважніше, до таких речей належить майже все, що нас оточує. Ми не можемо повністю контролювати власне здоров’я, життя чи майно. Ми можемо певною мірою на них впливати, але вони не перебувають цілковито в нашій владі.
Натомість ми можемо контролювати власні судження, думки та дії. Комусь ця думка може здатися сумною, але насправді вона дуже потужна: ми можемо не витрачати ментальну й емоційну енергію на те, що нам не підвладне.
У складні часи ця ідея стає особливо актуальною. Зараз в Україні триває війна, перед цим був ковід, світ загалом переживає значні трансформації. Багато людей втратили звичний побут й опинилися в непередбачуваних обставинах, тому шукають способів із цим впоратися.
Стоїцизм нагадує: ви не втрачаєте головного — себе, власної здатності діяти, формувати судження та інтерпретувати те, що відбувається.
Часто стоїків уявляють незворушними людьми з кам’яними обличчями, яких нічого не хвилює, але це не так. Стоїцизм радше про внутрішню уважність до себе.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Що з досвіду стоїків ми можемо взяти для себе сьогодні, під час війни? Які практичні речі можуть бути корисними?
Сергій Коноплицький: Сучасний стоїцизм багато в чому намагається відтворити давні стоїчні практики. Теорія дійшла до нас більш-менш цілісно і сама по собі не є надто складною. Складніше — втілити її в повсякденне життя. У психології це називають поведінковою активацією: коли ви вже щось зрозуміли, але тепер із цим потрібно навчитись діяти.
Наприклад, книжка Пільюччі та Лопеса «Нові стоїки» — це практичний посібник, розрахований на 52 тижні, де кожному тижню відповідає окрема стоїчна вправа.
Якщо говорити про те, що можна використовувати вже зараз, то насамперед це дихотомія контролю. Можна просто сісти й розділити речі на ті, які ми контролюємо, і ті, які ні. А протягом дня спостерігати за собою: чи не витрачаємо ми забагато енергії на те, що ми не можемо контролювати.
Ще одна корисна практика — ведення щоденника. Саме так робив Марк Аврелій. Його «Роздуми», або «Медитації», по суті, були особистим щоденником, який він писав для себе. Щоденна рефлексія заспокоює, допомагає простежити хід власних думок і побачити, як вони змінювалися тиждень чи місяць тому.
Є й практика ранкового налаштування. Це своєрідна ранкова медитація, яка допомагає підготуватися до того, що день принесе не лише приємні події, а й труднощі. Із цим пов’язана ще одна відома стоїчна практика — негативна візуалізація. Перед можливою складною подією ми намагаємося уявити, як вона може відбутися і як ми в такій ситуації діятимемо. Завдяки цьому, якщо подія справді стається, ми вже не реагуємо на неї так гостро.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Де проходить межа між стоїчним сприйняттям світу і пасивністю? Як не впасти в заціпеніння й залишитися на правильному боці?
Сергій Коноплицький: Думаю, відповідь у тому, що ми маємо діяти, але не треба сильно хвилюватись за результат. Сам результат — не те, що повністю від нас залежить.
Давні стоїки були не надто політкоректними й ділили людей на дві категорії: софосів — мудреців — і всіх інших, яких називали невігласами або божевільними. Пізніше з’явилася ще одна категорія — прокоптани, тобто люди, які рухаються вперед і досягають певного прогресу.
Згодом утвердилася думка, що стану мудреця майже неможливо досягти. Тому важливим став не результат, а сам рух. Ця ідея проходить крізь усі стоїчні практики: важливо продовжувати діяти, навіть якщо не можеш гарантувати результат.
У стоїцизмі з цим пов’язане Amor fati — прийняття долі. У християнстві можна провести паралель із вірою в Божий промисел або словами «на все воля Божа». У самому стоїцизмі є також уявлення, що і майбутнє, і минуле вже визначені.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
У чому особливість стоїцизму?
Сергій Коноплицький: Одна з особливостей стоїцизму полягає в тому, що центральне місце в ньому посідають чесноти. Щоб вважати себе стоїком і рухатися до щасливого життя, потрібно зосередитися саме на них.
Це: мудрість, мужність, справедливість і поміркованість. Чесноти залишаються з людиною за будь-яких обставин.
Ідея в тому, що, зосереджуючись на тому, чого ніколи не можемо втратити, ми змінюємо власне світосприйняття. Якщо ми не можемо цього втратити, то й не можемо через цю втрату страждати. Напевно, у цьому й полягає одна з особливостей стоїцизму.
Водночас людям, які поділяють інші вчення, у стоїцизмі може чогось бракувати. Наприклад, я вважаю себе християнином, і мені, на відміну від класичних стоїків, важливий момент трансцендентності. У стоїків Бог — це Логос, сенс чи своєрідний алгоритм світу. Він перебуває всередині цього Всесвіту. У християнстві та деяких інших релігійних вченнях Бог трансцендентний — він перебуває поза Всесвітом.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Ви як стоїк чимось відрізняєтесь від інших людей?
Сергій Коноплицький: Думаю, що особливо нічим. Можливо, мені більш цікаво слідкувати за своїм внутрішнім світом в певних обставинах. Це одна зі стоїчних практик, яку я запозичив і намагаюся застосовувати. Мені близькі такі більш внутрішні, медитативні практики.
Наприклад, є практика «Погляд згори». Коли ми опиняємося у складній ситуації, то подумки намагаємося піднятися над нею: уявити планету Земля, на ній — маленьке місто, а десь у ньому — нашу ситуацію. Така зміна масштабу трохи зменшує напругу й допомагає поглянути на проблему з іншої перспективи.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Чи є слабкі місця в стоїцизмі?
Сергій Коноплицький: Я вже частково торкався цього, коли говорив про трансцендентність. Ідея amor fati, Божого промислу або можливості віддати складні речі тому, хто перебуває поза межами нашого розуміння, сама по собі може бути терапевтичною. Але в стоїцизмі вона залишається доволі матеріалістичною.
Другий момент — сильна ставка стоїцизму на самоконтроль. Можливо, це пов’язано з тим, що за часів давніх стоїків наука ще не була настільки розвиненою. Сьогодні ми знаємо про фізіологічні процеси в організмі, вплив гормонального фону, особливості нервової системи. І далеко не все можна впорядкувати лише силою розуму. У таких випадках дихотомія контролю чи спроба збільшити простір між подією та власним судженням можуть допомогти, але не завжди вирішують усе.
Тому, як це часто буває, істина десь посередині. Коли бачимо крайнощі, варто шукати більш збалансований підхід.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Навіщо бути стоїком?
Сергій Коноплицький: Я б не сказав, що обов’язково треба бути саме стоїком, важливо знайти для себе вчення, яке стане фундаментом. Це може бути стоїцизм, епікуреїзм, буддизм чи щось інше. Головне — не почуватися так, ніби ти просто завис у просторі без жодної опори.
У житті періодично виникають ситуації, коли нам потрібно за щось зачепитися. Іноді це пов’язано з певним віком, іноді — з обставинами. Сьогодні цю функцію значною мірою виконує психологія: люди звертаються до психологів і коучів, шукають техніки та світоглядні орієнтири. Але варто звертатися і до давніх учень, адже багато з того, що ми шукаємо сьогодні, вже було осмислено раніше.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Повну розмову переглядайте (слухайте) на каналі проєкту:
