Куди поділася наша увага: 5 цитат із книжки «Мистецтво зосереджуватися» Йогана Гарі

Наше життя сповнене відволікань. Намагаючись прочитати книжку, ми постійно відволікаємось на смартфон та соцмережі, змушені вкотре перечитувати один і той самий абзац; навчання стає майже нестерпним через неможливість зосередитись на темі; ефективність роботи значно знижується через все нові електронні листи, що вигулькують на моніторі вашого комп’ютера. Врешті, погана увага погіршує наші стосунки із сім’єю та друзями, адже створює враження байдужості, коли ви вкотре забули, про що вам розповідає близька людина. Книжка «Мистецтво зосереджуватися. Як у нас украли увагу» розкаже, як відновити свою увагу та навчитися жити по-справжньому, зумівши відгородитися від усього неважливого і непотрібного. Ділимося п'ятьма цитатами у матеріалі.

___________________________________________________________________________________________________

Йоганн Гарі — британсько-швейцарський письменник і журналіст. Писав для видань The Independent та The Huffington Post. Автор бестселерів «Chasing the Scream» та «Lost Connections» — книг на теми депресії та боротьби з наркотиками.

___________________________________________________________________________________________________

5 причин прочитати «Мистецтво зосереджуватися. Як у нас вкрали увагу»

1. Актуальна тема – втрата уваги впливає на всіх, незалежно від віку чи професії.
2. Науковий підхід – книга базується на дослідженнях та інтерв’ю з провідними експертами.
3. Реальні історії – автор ділиться особистим досвідом та досвідом інших людей.
4. Практичні поради – методи, які допоможуть відновити концентрацію та ефективність.
5. Популярний автор – Йоган Гарі відомий своїми ґрунтовними дослідженнями та доступним стилем викладу.

___________________________________________________________________________________________________

Дослідження засвідчило, що люди мають граничну швидкість поглинання інформації і, намагаючись зруйнувати цей бар’єр, натомість руйнують здатність мозку розуміти.

Мені спало на думку, що нарцисизм — це теж порушення уваги, адже увага людини звернена тільки на себе і власне его. Я стверджую це без зверхності. 

Есемески, повідомлення у фейс букмесенджері, телефонні дзвінки — цими маленькими сигналами світ ніби казав: «Я тебе бачу. Я тебе чую. Ти нам потрібен. Відповідай. Відповідай більше». Тепер сигнали зникли, і здавалося, що світ каже: «Ти не важливий». Відсутність постійних сигналів нібито передбачала втрату значущості. Я заговорював до людей на пляжі, у книгарнях, кав’ярнях, і вони найчастіше відповідали привітно, проте розмови неначе мали низьку соціальну температуру проти втраченого інтернетспілкування. Незнайомець не сипатиме на тебе сердечками й не запевнятиме, що ти чудовий. Протягом багатьох років сенсом мого життя були переважно тонкі наполегливі сигнали з інтернету. І от їх не стало — я зрозумів їхню дріб’язковість і несуттєвість, а проте сумував за ними.

Щодня у світі люди витрачають обсяг часу, еквівалентний понад 200 тисячам людських життів (кожна мить від народження до смерті), скролячи на екрані.

Нині ми всі маємо вибір між двома глибинними силами: фрагментованістю й потоком. Фрагментованість робить нас маленькими, порожніми, сердитими. Потік робить нас великими, глибокими, спокійними. Фрагментованість стискає нас. Потік розширює.

___________________________________________________________________________________________________